VII розділ

Минув рік 

Я  тримала на руках свого сина. Він був сильний, і я відчувала це з кожним дотиком, кожним рухом. Я знала, що це не просто дитина. Він стане тим, хто переверне долю світу. 

Рік тому я й гадки не мала, що все зміниться саме так. Після тієї зустрічі з Дем’яном я вирішила присвятити себе синові. Жила між селищем, роботою та тим, щоб забезпечити усе необхідне для дитини. Але, незважаючи на все, я не могла відпустити минуле. 

Я стежила за Дем’яном. Слідувала за ним тінню. Допомагала, захищала і оберігала. Що-що, а ховатися я вміла добре. Він став моєю мовчазною одержимістю. 

Однак той день, коли з’явився мій син, змінив усе. 

Того вечора я була повністю захоплена роботою. Тім розповідав важливу інформацію. Його голос був спокійним і зосередженим. Я відчувала, що ми ось-ось знайдемо рішення нової справи. Та раптом мене щось зупинило. 

— Тім! - сказала я, хапаючи його за руку. — Здається, я народжую. 

Такої паніки і страху в його очах я ще не бачила. Він, мій незворушний помічник, буквально на мить втратив самовладання. Ми швидко поїхали у пологовий. Через деякий час і народила здорового хлопчика. Коли взяла його на руки, у душі розлилося тепло і ніжність. Але його відразу забрали, я навіть не встигла добре його роздивитися. 

 Мене перевели у палату, через півгодини принесли  сина. І лише тоді я побачила і зрозуміла. Усе нарешті стало на свої місця. 

— Ідіот, брехун! - майже, в істериці кричала я. 

— Анно. Що сталося? - захвилювався Тім. 

Я підняла очі на нього, майже розплакана. 

— Подивися на дитину. Що ти бачиш? 

Тім спочатку не зрозумів, але придивившись уважніше застиг. 

— Дитина як дитина. От тільки має магічну силу. Сильну. 

— Мою? - спитала трохи різкіше. 

— Ні, - злякано промовив помічник. — Точніше, наполовину. 

Ці слова підтвердили мої підозри. 

— Саме так, Тім. Дитина має мою силу і силу батька, що робить її не просто сильною, а могутньою. Отже, Дем’ян мені збрехав та ще й виявився магом, до того ж сильним, як і я. 

Тім, здається, був вражений не менше за мене. 

— Так, Анно, заспокойся. Давай обговоримо все спокійно. 

— Але чому я нічого не відчула, жодної сили у нього. Хіба таке можливо? 

— Ти ж сама знаєш. Лише якщо його сила сильніша або хоча б рівна твоїй. Певно він теж приховує свою магію.  

— Так, але ж усіх найсильніших магів ми знаємо, а він не один з них. 

— І справді. Потрібно більше про нього дізнатися! 

— От я дурепа! Я згадала, коли востаннє була у нього, Дем’ян сказав мені, що лише сильна жінка може завагітніти від нього. Він думав, що я звичайна людина, яка не здатна на більше. Але він помилився. Ось чому він тоді подумав, що це не його дитина. Дем'ян бачив у мені лише жінку без магії. 

— Насправді, це має сенс, - тихо промовив Тім. — Ми з усім розберемося. 

Тоді на світ з’явився не просто напівкровка, а дитина, чия магія могла перевершити усіх найсильніших.  

Це була моя відповідальність. І я готова була захищати його ціною власного життя. Я знала, що рано чи пізно доведеться знову зустрітися з Дем’яном Ліром. І тоді він не уникне правди. 

ТІМ — той самий незворушний помічник.