Глава 72. Коронація. 3.

- Через рік, згідно з моїм пророцтвом, - продовжував Хрос, - у молодого подружжя народиться дочка, яка, коли виросте, стане дружиною мого онука від Драко та Ауріки і разом з ним через двадцять років прийме трон і стане повноправною королевою. Таким чином, мій рід буде збережений і звеличений у нащадках.

Діти короля були шоковані заявами Великого Хроса, але суперечити йому ніхто не наважувався, та й потреби у цьому не відчувалося. Старий хитрий лис продумав усе до найменших дрібниць, і усі його діти виявились максимально задоволеними пророцтвами на майбутнє.

- Тепер же ми приступимо до церемонії коронації, - оголосив король Кранії. - Але, оскільки моя корона для юної головки принцеси Алії занадто велика, я залишу її у королівській скарбниці і прошу зберегти для мого майбутнього онука, якому призначено стати королем через двадцять років! – З цими словами він підняв золотий вінець і поклав на заздалегідь приготовану червону подушечку. - Для королеви Алії підійде ось цей, - в руках Хроса з’явився вінець, подарований їй колись Морським Царем. - Ти не проти, Актаре? Для своєї королеви звелиш виготовити інший.

Морський Цар із задоволеною усмішкою схилив голову. Хрос же опустив вінець на голову Алії.

- Волею моєю божественною на термін у двадцять років принцеса Алія стає повноправною королевою з усіма наслідками, що з цього випливають. А зараз кожен із братів та сестер принесе новоявленій королеві магічну присягу у вірності, порушити яку можна лише прирікаючи себе на миттєву загибель.

А цього робити нікому не хотілося, і це було помітно. Не надто весело ризикувати власним життям. Але Хрос не дав своїм дітям можливості відмовитись.

- Першою це зробить моя старша дочка Фрея-травниця, тому що саме вона запропонувала присягнути новій королеві на вірність. За нею по старшинству це зроблять усі інші.

Травниця посміхнулась кривенько, але кивнула. Батько її – хитрий лис, якого важко обвести навколо пальця. Особливо після того, що вчинили з ним рідні діти. Та вона вже прийняла в душі нові реалії і готова навіть принести присягу. Можливо, бути вшанованою наставницею юної королеви не гірше, ніж бути самою королевою, та й відповідальності поменше.

Далі Алія, немов уві сні, спостерігала, як один за одним підходять до неї старші брати та сестри, вимовляють слова магічної присяги та низько кланяються. Це було… зворушуюче. І трохи страшно. Відовідальність за Кранію лягала на дівчину – і нікуди вже не подітися. Але ж брати та сестри допоможуть!

Коли з церемонією покінчили, Хрос зітхнув важко, обвів поглядом своїх дітей:

- Ось і настав час прощатися. Королева обрана. Всі при ділі. Спільними зусиллями ви відновите Кранію, і мир запанує на наших землях… Шкода, я вже не зможу цього побачити. Що ж, іноді приходить час йти та залишати все, що створив, дітям. Але я вірю у вас. Вірю у всіх. Все буде добре… Прощавайте, діти мої…

Ковзнувши поглядом, Алія помітила на очах у Ауріки та Крісті сльози, та й у самої вже погляд застелила туманна пелена.

- Королево Аліє, - звернувся до неї батько. - Візьми в руки меч, зруйнуй кришталевий трон.

Дівчина підняла свій меч, але руки її затремтіли:

- Ні! Ні! Я не можу! Залишись ще на деякий час, тату! Адже тобі не обов'язково йти прямо зараз!

- Візьми себе в руки, Аліє! Ти ж королева!

- Я не можу, тату…

- Зрозумій, доню, - зашепотів їй майже на вухо Хрос, - мої магічні сили закінчуються, і, якщо ти не відпустиш мене зараз, я просто розвіюсь і зникну. Зникну в цьому світі і не зможу перейти до іншого. Дозволь мені піти, моє улюблене дитя…

Алька подивилася останній раз у добрі карі очі людини, що пильно вдивлялися в її обличчя, в глибокі очі великого мага, який був її справжнім батьком, бога, який передавав їй вуздечки правління цим світом, короля, який створив велику країну, і підняла вгору меч.

- Прощавай, тату! – прошепотіла Алька і опустила блискуче лезо на кришталевий трон.