Глава 70. Принцеса Алія і Зона. 3.

Шум все наростав, чорних крапочок більшало.

- Як із ними боротися? - Голос дівчини зривався. – Вони такі дрібні і невразливі!

- Моєї магії вистачить, щоб об'єднати частинки в єдину істоту, вразливу!

Хрос почав здійснювати паси, які змусили «мух» збиватися в купи і зливатись у щось величезне, страшне. Незабаром можна було розгледіти силует гігантського змія з одним оком посеред пласкої голови, якраз над розчахнутою пащею з трьома рядами загнутих врізнобіч зубів. Змій рвався, ніби сплутаний невидимими путами і все збільшував свою довжину за рахунок нових частинок, що проникали в замок, неначе заповзав усередину.

- Алько! Ти маєш всадити меч у основу черепа цього монстра та гіперборейський кинджал – у його око! Це єдиний спосіб вбити Зону, доки вона не знищила нас! – голос короля зривався, було видно, як важко йому втримувати чудовисько.

- Я не дістану! - з відчаєм вигукнула Алька, дивлячись на голову змія, що крутилася вгорі. - Надто високо!

- Ти маєш вилізти по його тілу! Скоріше, доню! Я не зможу довго утримувати його форму!

Життя вже привчило Алевтину не роздумувати довго, коли треба діяти. Вона кинулась назустріч монстру, ледь не впала, заплутавшись у довгій нижній сукні, в гніві рвонула за край, відірвавши спідницю і залишившись тільки у верхній, розрізи якої дозволяли рухатися вільно.

Але як піднятися на ЦЕ? Тіло чудовиська не торкалось землі, до того ж воно постійно звивалося, намагаючись вирватися.

Алька кинулась до кутка,  де вчора залишила рюкзак, дістала мотузку з альпіністською кішкою.

- Буде боляче, - прошепотіла вона, жбурляючи кішку на спину чудовиська.

Залізний гак застряг у тілі змія, той заревів і почав вириватися ще активніше. Чи вистачить у батька сил утримати його? Але навіть подивитись у бік Хроса було ніколи. Алька вже дерлася по боку монстра, перебираючи в руках мотузку і упираючись ногами в м'яких черевичках в пружне тіло. Декілька миттєвостей - і вона вже на спині у гігантського змія. Тепер би втриматись. Встати було неможливо, і дівчина поповзла, обдираючи долоні та коліна об гостру колючу луску. Чудовисько продовжувало смикатись, і лише досвід, отриманий при польотах на грифі та драконі, допоміг Альці втриматися. Повільно, але впевнено наближалася вона до голови змія.

- Доню! Швидше! - долинув до неї голос батька, який вже був не в змозі втримати монстра, що все зростав і ставав з кожною миттю сильнішим.

- Зараз, тату, - прошепотіла принцеса Алія, підводячись на ноги і стискаючи в руці меч.

Лише частку секунди коливалася вона: спочатку встромити меч в основу черепа або ж кинджал в кругле око, що, дико обертається, але зрозуміла, що після першого ж удару злетить з шиї змія, і не матиме змоги зроби другий удар, щоб добити монстра.

Вибору не існує, потрібно бити одночасно.

Алька витягла гіперборейський кинджал і відразу відчула, яким легким і слухняним став меч. Підняла обидва клинки і з криком вп'ялася сталевими зубами в основу черепа та око чудовиська.

Змій видав утробний рев і вирвався з невидимих ​​пут. Алька відлетіла вбік і, вдарившись потилицею об стіну, сповзла на підлогу. В очах потемніло, але свідомість вона не втратила і бачила, як відскочив за кришталевий трон Хрос, як б'ється у смертельній агонії чорне матове тіло. Як би не було зараз страшно, але дівчина зрозуміла, що встигла вразити мозок та око чудовиська, як велів їй батько. Від руків’я кинджалу та ефесу меча, що застрягли в жахливій голові, розбігалися блискавки, які світилися, мов розпечена лава. Тіло змія, зібране з найдрібніших частинок, знову розпадалося, але тепер частинки, що його складали, сипались на плитки підлоги, зіщулювалися, наче висихали. За кілька хвилин від гігантської істоти залишився лише чорний пил.

 Зі стуком впали меч і кинджал, які виконали свою місію.