Глава 70. Принцеса Алія і Зона. 2.

Довгоочікувана розмова… Якою вона має виявитись складною…

- Ти знаєш, доню, що сьогодні я маю передати владу над Кранією одному зі своїх дітей.

- Так, тату. Ти вже зробив вибір?

- Так, доню. І не лише я. Вночі я зустрівся з кожним із моїх синів і дочок, щоб дізнатися їхню думку. Для цього мені довелось скористатися твоєю свідомістю, яка вже була пов'язана з рідними братами та сестрами. Ти не гніваєшся за це на мене, принцесо Аліє?

- Я навіть не пам'ятаю нічого, - знизала плечима дівчина. – І який результат?

- Він тебе здивує.

- ?..

- Усі шестеро братів і сестер готові присягнути у вірності тобі, принцесо Аліє.

- Та це жарт! - пирснула дівчина.

- Зовсім ні. І я теж приєднався до їхньої думки. Я хочу бачити на троні тебе, доню.

- Ні!

- Але я не можу поставити на чолі Кранії дітей, які зрадили мене!

- Ти маєш пробачити їх, батьку! Вони давно розкаялись!

- Навіть якщо я пробачу їх, я не хочу бачити недостойних на троні!

- Вони змінилися! Ти просто не помічаєш цього! - тупнула ніжкою Алія.

- У тебе характер справжньої королеви, дочко.

- Батьку!

- Які ще аргументи ти висунеш?

- Я не знаю, як правити країною!

- Твої брати і сестри готові допомагати тобі у всьому, навчати тебе азам правління, давати поради. Ти швидко вчишся, а всі необхідні для королеви якості вже маєш.

- Я не хочу відповідальності!

- Але ти моя дочка, отже, відповідальність за країну вже лежить на тобі за правом народження.

- Я - молодша дочка! У мене є старші брати та сестри! І я в черзі на трон – сьома!

- У богів інші критерії. Право влади передається найгіднішому.

- Мене за це ненавидітимуть брати та сестри!

- Я вже казав, всі згодні передати владу тобі і навіть готові скласти присягу вірності.

- Чому?

- Усі вважають тебе найдостойнішою, принцесо Аліє.

- У мене недостатньо сил!

Хрос загарчав, ця дитина може вивести з себе навіть бога. Тепер йому здавалося, що нічні перемовини зі старшими дітьми, і навіть із непокірною Фреєю, були простішими, ніж вмовити молодшеньку одягнути корону.

- Добре, що ти росла далеко від мене, Аліє, я не витримав би твого характеру!

Дівчина гнівним поглядом дивилась на батька, але продовжити суперечку їм не вдалося. У повній тиші почулися якісь дивні звуки. Майже непомітні для звичайного слуху, десь на рівні переходу в ультразвук, але чітко вловлювані магічними почуттями. Алька та Хрос почали стривожено озиратися.

З вікон і дверей проривалися в замок чорні крапки, наче мухи, спочатку одинаки, але поступово їх ставало дедалі більше.

- Зона прорвалася до замку! – закричав король. – Вона входить такими дрібними частинками, що захисна система не реагує!