Глава 70. Принцеса Алія і Зона.

Якби Альку не розбудили, вона напевно спала б кілька діб. Адже з моменту, коли вона переступила Кордон, ще жодного разу не вдавалося заснути спокійно, не побоюючись каверз Зони. Нині ж, у замку Великого Хроса, під захистом духу свого рідного батька, їй вдалось нарешті повністю розслабитись та відключитися. Вона навіть не помітила, що Хрос скористався її свідомістю для створення моста до свідомостей своїх старших дітей. Дівчина поринула далеко-далеко у світ сновидінь, туди, куди потрапляла в ранньому дитинстві, до того, як навчилася втрачати...

 Прокинувшись, Алевтина не змогла згадати свій сон, залишилося тільки щемляче відчуття впізнавання, чогось глибоко особистого, доброго і світлого, до чого вдалось доторкнутися. Здавалося, якби вона прокинулась сама, то згадка про сон не зникла б так миттєво, але, на жаль.

Над ліжком стояв її батько, дивлячись на неї так ніжно, що, здавалося, з очей його ось-ось закапають сльози. Але хіба дух може плакати?

Хрос побачив, що Алька прокинулась, і обличчя його набуло звичайного виразу.

- Підіймайся, моє наймолодше, моє улюблене дитя. Знаю, що тобі треба виспатися після всього пережитого, але потерпи ще трохи... Сьогодні буде дуже важливий день у твоєму житті.

- Сьогодні ти підеш? - закліпала, намагаючись стримати сльози, дівчина.

- Так. Але спочатку мені доведеться обрати наступника і передати право на владу.

Алька кивнула. Раптом вона побачила, що лежить на ліжку у своєму похідному одязі, і вигукнула:

- Боже! Я заснула, не скупавшись і не переодягнувшись!

- Я ще тут, - озвався, посміхаючись, Хрос, - я бог цього світу. І прощаю тобі цей страшний гріх.  Вчора ти була надто втомленою. Можеш виправити свою помилку зараз. На тебе чекає гаряча ванна та чистий одяг.

Прийняти королівську ванну після стількох днів подорожі було просто чудово. Алька привела себе в повний порядок і переодягнулася у плаття, приготовлене для неї батьком. Вона збиралася протестувати проти пишних суконь, але не довелось. На неї очікувало досить зручне і пристойне вбрання: нижня біла сукня була довжиною до підлоги і з довгими рукавами, прикрашеними витонченою вишивкою персикового відтінку. Верхня, з більш щільної тканини кавового кольору, мала розрізи на рукавах і з боків до самого верху стегон. Червевички пошиті з такої самої тканини, що і верхнє плаття. Поруч лежав її пояс із мечем та гіперборейським кинджалом у піхвах і Алька вдягла його, відчувши звичну вже тяжкість зброї, з нею вона відчувала себе набагато впевненішою. Задоволена дівчина хотіла подивитись на себе і повернулася до своєї кімнати, де, як вона пам'ятала, біля ліжка було дзеркало. На її подив, дзеркало виявилось завішаним чорною тканиною. Алька вискочила з кімнати і кинулась до тронної зали. Тут теж були дзеркала і вони теж були завішені.

- Що з тобою, доню? Що тебе налякало? – запитав Хрос, підводячись зі свого кришталевого трону.

- Дзеркала… Чому вони завішені? Хтось помер?

- Так. Я.

- Батьку!

- Сьогодні, коли ти розіб'єш кришталевий трон, я піду з цього світу. Але дорогою я не хочу заблукати і застрягти десь у Задзеркаллі.

Алька розуміла, що батько повинен покинути її, але поки що він був тут, величний, гарний, на вигляд зовсім живий. А ці дзеркала...

- Крім того, - продовжив Хрос, - таким чином я намагаюся зміцнити захист замку та вберегтися від проникнення Зони. Щось не подобається мені це затишшя. Не повірю, що вона здалася без бою, коли на кону її існування.

Алька здригнулася, вона вважала, що в замок Зона проникнути не зможе.

- Досі в замок вона ніколи не проникала, - ніби прочитавши її думки, продовжив батько, - але зараз можна чекати всього, що завгодно. Але не хвилюйся так, доню. Візьми скатертину, поснідай, а потім поговоримо.

Алька слухняно кивнула і скористалася самобранкою, щоб поласувати омлетом та йогуртом з коричною булочкою.

Після сніданку Великий Хрос запропонував їй сісти у зручне крісло навпроти трону, щоб поговорити.