Глава 68. Великий Хрос і Повелитель Драконів. 4.

Натомість заговорив Драко.

- Алька – чудова дитина, і дуже талановита. Я не хотів її надто хвалити, щоб не запишалася. Але ти, певно, і сам це зрозумів. Допитливий розум, спрага пізнання, безпосередність та щирість. До того ж, вона поєднала в одне ціле ті «кістки» магії, про які я казав. Може, тобі вистачить ідеальної молодшої дочки? Навіщо тобі ще й онук?

- Тільки не кажи, що тебе не зацікавили мої слова про Ауріку!

- Отже, Великий Хрос, якщо я пообіцяю тобі онука, ти дозволиш Альці відкрити Кордони?

- Якщо Кордони впадуть, хтось має взяти на себе відновлення Кранії.

- То, може, ми з Аурікою?

- А може, віддати владу в руки моєї старшої дочки?

- Фреї? О, ні, тільки не Зміюці! Краще тоді вже Альці!

- Гарна ідея, вона єдина не затьмарена батьковбивством.

Драко нервово покусав губи:

- Моя молодша сестричка – чудова дівчинка. Але вона надто юна, щоб звалити на неї тягар влади.

- Юність – вада, яка дуже швидко минає. За допомогою мудрих радників вона впорається.

- Радників?

- Ти ж і Ауріка не залишите дівчинку без допомоги та захисту.

- Батьку, але ж це несерйозно. Відсунути старших дітей і віддати трон малолітці.

- Якщо хочеш знати, принцеса Алія дуже цінує твій розум та здібності, захоплюється твоїм характером. Вона стверджувала, що її старший брат Драко є ідеальною кандидатурою на роль короля Кранії.

- Хм. Розумна дівчинка. Так у чому ж справа?

- Справа в тому, що твою кандидатуру запропонувала лише Алія. Драко, ти й сам розумієш, що майбутнього правителя повинні прийняти і підтримати всі мої діти. Тебе ж більше не підтримує ніхто. Це означає, що почнеться усобиця, яка переросте у повномасштабну війну. І навіщо тоді відкривати Кордони, якщо результат буде той самий? Нехай тоді все залишається як є.

- А якщо ти головною поставиш Альку?

- Четверо з моїх дітей уже заявили, що готові принести їй клятву вірності та надавати допомогу й підтримку. Ти будеш п'ятим. Фрея, швидше за все, виступить проти, ти її знаєш, вона сама має плани на королівство. І вам доведеться захищати Алію від Травниці. Але якщо вас буде п'ятеро, а Фрея одна, то вона не має шансів нашкодити молодшій і перешкодити відновленню Кранії. Ви, мої діти, повинні об'єднатися навколо Алії та повернути життя до нашої країни.

Драко трохи помовчав, обмірковуючи сказане.

- Ти, правда, не можеш залишитись?

- Як тільки падуть Кордони, я піду назавжди, сину.

- Ти переміг, батьку. Я присягну у вірності принцесі Альці і буду їй вірним підданим і… дбайливим старшим братом.

- Я радий, що ти прийняв правильне рішення, сину.

- Тоді до завтра, тату.

- Так, синку, до завтра.

Повелитель Драконів зник і примарний міст розтанув. Великий Хрос відкинув голову назад, представивши дощ, що ллється на нього, і великі краплі примарного дощу конденсувалися з туману, що клубився, і впали на його розпалене чоло. Навіть не маючи матеріального тіла, король втомився. Розмова зі старшим сином виявилася надто складною. Хросові довелося усвідомити, що він не був ідеальним правителем, як вважав досі. Але тепер виникла надія, що його діти виправлять і його, і свої помилки.

Залишалася найскладніша, найнебажаніша зустріч. Зустріч зі старшою дочкою Фреєю. Хрос, якщо бути відвертим із самим собою, трохи недолюблював свою старшу. Вона була його первістком і він ще не вмів спілкуватися з дітьми. На Фреї він навчався. Що ж дивного в тому, що з нескладної нелюдимої дівчинки виросла похмура, недовірлива, потайлива жінка. Її виховувала мати, поки була жива, а Хрос вважав, що з маленькою дитиною йому робити нічого і повністю поринув у свої численні справи. Коли його дружина пішла в інший світ, йому довелося згадати про батьківський обов'язок і почати приділяти час дочці, але Фрея так і не прийняла повністю батька. Він дав їй виховання, передав частину своєї магії, але не обдарував любов'ю, якої їй тоді не вистачало. На подив, сіра мишка, дорослішаючи, стала все сильніше прагнути влади і заявляти своє право на трон. Поява на світ брата її дуже засмутила і між ними почалося безперервне суперництво. Народження ще двох братів і двох сестер засмучувало Фрею ще сильніше. Вона хотіла бути єдиною, і не уявляла нікого іншого на троні Кранії. Можливо, частково через нестерпний характер своєї старшої дочки Хрос і вирішив віддати кожній дитині лише частину своєї магії.

Тепер король мав зустрітися з помилками молодих років віч-на-віч.