Глава 68. Великий Хрос і Повелитель Драконів.

Образ Повелителя Драконів швидко проявився на протилежному кінці ментального мосту.

- Хто покликав мене? - горда стрімка постать метнулася вперед і завмерла, впізнавши стоячого біля початку моста батька.

- Хро-ос?.. - безмірне здивування майнуло на обличчі Драко, але він швидко взяв себе в руки. – Великий Хрос!

- Ти дивися, впізнав.

- Я так і знав, що такого, як ти, просто так не вб'єш. Вбити бога! Так, це було б смішно.

- Мені було не смішно.

- Що ж ти ховався усі ці роки, Великий Хрос? – Драко наблизився і повільно обходив довкола батька, уважно вдивляючись. – Стоп! Щось я не бачу зв'язку із матеріальним тілом!

- Завдяки старанням моїх дітей у мене тепер немає тіла, - король повертався на місці, не відводячи очей від старшого сина.

 - Отже, ми тебе таки вбили? Тільки твій дух не пішов, а залишився у Зоні, - констатував факт Повелитель Драконів.

- Конкретніше, у замку. Я був прив'язаний до кришталевого трону.

- І роки після Вибуху ти провів наодинці... Гадаю, ти на нас трохи злий, так, Хросе?

- Зовсім трохи, Драко, - підіграв йому батько. - Навіть, переважно, не за себе прикро, а за загублену країну, яку я будував тисячоліття.

- Стару історію я вивчив ще у дитинстві, тепер мене більше цікавить нова історія. Можу здогадатися, що сестра моя Алька, зв'язок з якою я втратив, відправивши її до Зони, все ж таки до тебе дісталася, - продовжував робити висновки Драко.

- Ти навіть не уявляєш, скільки разів була вона на волосині від загибелі.

- Ми чудово підготували дівчинку, щоб вона могла виконати свою місію. Чому ж Кордони досі не відкриті?

- Можливо, вони ніколи не будуть відкриті.

- Тоді про нову історію можна забути. Хіба ти, могутній і величний Хрос, не знайдеш способу? Ніколи не повірю!

 - Зараз, коли моя молодша дочка зі мною, знищити Кордони можна досить просто. Якщо я дозволю.

- Ось так новина. Великий Хрос не хоче відновлення своєї країни? Сподобалося жити під замком? – посміхнувся Драко.

- Я маю бути впевнений, що моя країна потрапить у надійні руки.

- Хіба в тебе є більш надійні руки, ніж мої?

- Руки сина, який організував змову проти рідного батька? Ти віддав би свої володіння до рук ТАКОГО сина?

Повелитель Драконів лише посміхнувся скептично:

- Питання без відповіді. Я не можу знати, бо я не маю дітей, та й не матиму ніколи...

- Не будь таким категоричним.

- А ти пропонуєш мені піти твоєю дорогою? Настругати купу малюків від різних смертних матерів, кинути кожному, немов кістку собаці, шматочок магії і чекати, поки вони перегризуться через ці кістки і вчепляться мені в горлянку? Ти оптиміст, батьку. Це називається: нехай наші онуки помстяться нашим дітям.

- А ти песиміст. Навіть боїшся дати продовження свого роду.

Драко криво посміхнувся:

- Без дітей я точно довше проживу. Варто подивитись на тебе, щоб зробити висновки.

- Я зробив багато помилок у своєму житті. І хотів би, щоб мій старший син виправив ці помилки.

- Ось візьму в свої руки владу і почну виправляти, - знизав плечима Повелитель Драконів. - Як не крути, а я – твій старший син, спадкоємець.

- Це правила, вигадані нами для людей та інших розумних рас. У нас, богів, старшинство і стать при спадкуванні не беруться до уваги.

- Значить так?

- Значить так.

- Ти злопам'ятний, Хросе.

- Ти здогадливий, Драко. Десятки років, проведених в ув'язненні, сприяли зміцненню моєї пам'яті.

- Я не проситиму пробачити мені. Таке не прощається.

- Я зовсім і не чекав, що ти проситимеш вибачення. Я досить добре знаю тебе.

- Але й прийшов ти не просто потеревенити від нічого робити.

- Чому б і ні? Після стількох років самотності старому хочеться побалакати, хоча б і з дітьми, які його зрадили.

- Якщо ти не маєш наміру передавати мені правління країною, які ж твої помилки ти хотів, щоб я виправив?

- Я хотів би, щоб ти продовжив рід і виховав такого сина, до якого потім не боявся обернутися спиною.

Драко хмикнув.

- Собі - сина, а мені - онука, який став би моєю гордістю, - продовжив Хрос, - в якому з'єдналося б усе найкраще, в якому виявились би божественні риси у всій красі, благородного, мудрого, людяного.

- Та ти фантазер…

Байдужість Повелителя Драконів починала дратувати старого короля.

- Скажи мені зараз, що ніколи не мріяв про такого сина!

- Зрадник свого батька не може виховати ідеальну дитину.

- Я не зумів виховати вас належним чином, але ти можеш виправити мої помилки. Для цього ти й сам маєш змінитися. І тоді Кранія матиме майбутнє.