Глава 66. Великий Хрос і Морський Цар. 2.

Актар опустив очі:

- Так, батьку, можливо, я вчинив не по честі, коли сподівався за допомогою сестри повернути життя у наш світ. У цьому я винний перед Алією. Але я не брехав їй. Я ніколи не говорив їй про кохання. Я називав Алію прекрасною, незрівнянною, але жодного разу не використовував слово "кохана". Я відкрив для неї чарівний світ сексу, і вона з радістю прийняла його. Я навчив її премудростям інтимних стосунків і виховав чудову коханку. Їй нема в чому дорікнути мені!

- Але ти назвав Алію королевою і подарував їй золотий вінець, символ влади у Морському царстві.

- І тут я був щирим. Я з радістю прийму її в моєму палаці королевою і оголошу про це перед усіма.

- Без любові?

- Алія – чудова дівчина. І я не можу мріяти про кращу королеву. Я ставлюся до неї з повагою, ніжністю та турботою, захоплююсь її красою та насолоджуюсь з нею в ліжку. Хіба цього мало?

- А кохання?..

- Крісті ніколи не пробачить і не повернеться до мене.

- У цьому ти певен?

- Після розставання я прийшов до тями і зрозумів, що накоїв. Кілька разів я намагався домогтися зустрічі і порозумітися, почати все спочатку. Крісті не захотіла мене ні бачити, ні чути.

- І ти відступився?

- Я й так був надто настирливий. Вона прийняла рішення, вона обрала спосіб життя самітниці, в якому немає місця мені, і я змушений з її рішенням погодитись.

- Ти впевнений, що вона була щаслива усі ці роки без тебе?

- Ніхто з нас не був щасливий ці роки.

- Але ти впевнений, що думка Кристал не змінилася за стільки років? Можливо, весь цей час вона страждала та зрозуміла нарешті, що втратила таку цінність, як кохання? Можливо, вона теж зараз хоче все повернути?

- Тоді у нас виникне любовний трикутник. Втім, я жартую. Нічого не зміниться. Я вже пообіцяв трон Морського царства Алії і не зможу порушити своє слово. І я прохатиму, батьку, вашого благословення на шлюб.

- Запам'ятай, сину, - наблизився до Актара Хрос, - не можна жертвувати такою рідкістю, як справжнє кохання.

- Однобоке кохання, - криво посміхнувся Морський Цар. - Крісті ніколи не пробачить мені.

- Вже пробачила.

– Що? – голос Актара здригнувся.

- Ти застудив у воді вуха, сину?

- Ви говорили з Крісті? – хрипко спитав Морський цар.

- Щойно.

- І вона зізналася...

- Що й досі любить тебе.

- Не можу повірити!

- Такими словами не жартують, сину.

- Любить…

- Вона давно пробачила тебе, але думала, що ти забув про неї. Особливо коли ти оголосив про свій зв'язок з Алією.

- Я – ідіот…

- Є трохи, - з усмішкою кивнув Хрос.

- Тільки пізно це зрозумів.

- Чому ж?

- Я вже пообіцяв трон Морського царства Алії і не зможу вбити її довіру до мене. Я не порушу свого слова, батьку.

- Так? А якщо Алія сама не захоче прийняти твій дар?

- Вона не відповіла відмовою.

- Але й слів згоди не сказала.

- Навіщо б їй відмовлятися від такої пропозиції?

- Тільки через кохання. Вона досі закохана в Повелителя Звірів.

- У мого молодшого братика? Але ж це чудово! – розквітнув Актар. - Якщо вона сама відмовиться від моєї пропозиції стати морською царицею, у мене будуть розв'язані руки, і я зможу спробувати відновити стосунки з Крісті!

- Непоганий варіант. Але я маю інший.

- Я слухаю, тату.

- Бачиш, сину, я мертвий.

- Батьку?! Про що ви говорите? Я ж зараз розмовляю з вами!

- Для цього світу я мертвий. Завдяки спільним зусиллям своїх дітей. Мій дух перебував у ув'язненні в моєму замку всі ці роки. Я міг лише зрідка спостерігати за вами і не мав можливості вступити в контакт, поки не з'явилася моя молодша донька Алія. Я говорю зараз з тобою, використовуючи її свідомість. А завтра вона зруйнує кришталевий трон і відпустить мій дух на волю. Я зникну з цього світу назавжди, тому мені потрібно зараз визначитися, в чиї руки передати Кранію.