Хрос зітхнув, схилившись над ліжком, де вперше за стільки часу безтурботним спокійним сном спала його Алія і прошепотів:
- Пробач мені, доню, я не завдам тобі шкоди, але мені доведеться скористатися твоєю свідомістю, щоб побудувати міст до свідомостей моїх старших дітей.
Досі йому іноді вдавалося пробитися за Кордони Зони, та це коштувало великих зусиль і виглядало, наче піддивляєшся у замкову шпарину. Але зараз, за допомогою Альки, яка вже раніше встановила ментальний контакт зі старшими братами та сестрами, він отримав можливість вийти на прямий зв'язок і зустрітися зі своїми дітьми.
І Хрос приступив до задуманого.
Перший міст він простягнув до Грея.
- Батьку?! – відразу відчув його присутність Повелитель Звірів. - Не може бути! Це ти?!
З туману виплив і ментальний двійник Грея, який з подивом розглядав образ Хроса.
- Це я, сину.
- Я не можу повірити... Ти живий?
- Ні, на жаль.
- Але я бачу тебе!
- У цьому світі залишився лише мій дух, він застряг у королівському замку після Вибуху, але й він збирається залишити це місце назавжди.
- Аля! Вона дісталася до тебе?!
- Ти здогадливий, сину.
- Вона жива? В порядку?
- Їй довелось пережити багато жахів та небезпек, і не раз вона була на волосину від загибелі, але Алія – мужня дівчинка, їй вдалося з честю пройти усі випробування і дістатися до мене.
- Де вона зараз? Я маю побачити її!
- Вона спить. Нехай відпочиває, а нам з тобою треба поговорити.
- Ти заспокоїв мене, батьку, я так хвилювався весь цей час.
- Завтра Алія має розбити кришталевий трон і зруйнувати Кордони. Завтра я піду з цього світу, і мені доведеться вирішити, в чиї руки віддати країну. Що порадиш мені ти, сину? Кому передати владу?
- Єдиній твоїй дитині, яка зуміла пройти через Кордон і відшукати тебе, батьку. Хіба можуть бути сумніви?
- Ти хочеш, щоб я передав країну Алії? Але вона ще дуже молода, вона не має досвіду в цій справі.
- Вона гідна стати королевою, повір, тату. А досвід – справа наживна. Я міг би допомогти їй освоїтися та навчити основам правління.
- Знаєш, Грею, не думаю, що Алія захоче бачити поряд із собою такого радника. Вона не довіряє тобі.
Повелитель Звірів насупив брови.
- Не довіряє? Чому?
- Ти не казав їй правду, - продовжив Хрос. - Як вона зможе довіряти тобі у майбутньому?
- Вона була така юна та наївна, така безпосередня. Їй було важко повірити навіть у свої здібності знаходити контакт із тваринами. Для неї був шок, коли я перетворився на вовка. Як я міг сказати їй, що я і вона – діти Великого Хроса? Вона не повірила б мені. Я зберігав її душевний спокій. Пізніше я все розповів би…
#602 в Любовні романи
#156 в Любовне фентезі
#13 в Фантастика
#3 в Постапокаліпсис
сильна героїня, любов і доля, апокаліпсис у паралельній реальності
Відредаговано: 27.07.2024