Глава 64. Великий Хрос і Повелитель Звірів.

Хрос зітхнув, схилившись над ліжком, де вперше за стільки часу безтурботним спокійним сном спала його Алія і прошепотів:

- Пробач мені, доню, я не завдам тобі шкоди, але мені доведеться скористатися твоєю свідомістю, щоб побудувати міст до свідомостей моїх старших дітей.

Досі йому іноді вдавалося пробитися за Кордони Зони, та це коштувало великих зусиль і виглядало, наче піддивляєшся у замкову шпарину. Але зараз, за ​​допомогою Альки, яка вже раніше встановила ментальний контакт зі старшими братами та сестрами, він отримав можливість вийти на прямий зв'язок і зустрітися зі своїми дітьми.

І Хрос приступив до задуманого.

Перший міст він простягнув до Грея.

- Батьку?! – відразу відчув його присутність Повелитель Звірів. - Не може бути! Це ти?!

З туману виплив і ментальний двійник Грея, який з подивом розглядав образ Хроса.

- Це я, сину.

- Я не можу повірити... Ти живий?

- Ні, на жаль.

- Але я бачу тебе!

- У цьому світі залишився лише мій дух, він застряг у королівському замку після Вибуху, але й він збирається залишити це місце назавжди.

- Аля! Вона дісталася до тебе?!

- Ти здогадливий, сину.

- Вона жива? В порядку?

- Їй довелось пережити багато жахів та небезпек, і не раз вона була на волосину від загибелі, але Алія – мужня дівчинка, їй вдалося з честю пройти усі випробування і дістатися до мене.

- Де вона зараз? Я маю побачити її!

- Вона спить. Нехай відпочиває, а нам з тобою треба поговорити.

- Ти заспокоїв мене, батьку, я так хвилювався весь цей час.

- Завтра Алія має розбити кришталевий трон і зруйнувати Кордони. Завтра я піду з цього світу, і мені доведеться вирішити, в чиї руки віддати країну. Що порадиш мені ти, сину? Кому передати владу?

- Єдиній твоїй дитині, яка зуміла пройти через Кордон і відшукати тебе, батьку. Хіба можуть бути сумніви?

- Ти хочеш, щоб я передав країну Алії? Але вона ще дуже молода, вона не має досвіду в цій справі.

- Вона гідна стати королевою, повір, тату. А досвід – справа наживна. Я міг би допомогти їй освоїтися та навчити основам правління.

- Знаєш, Грею, не думаю, що Алія захоче бачити поряд із собою такого радника. Вона не довіряє тобі.

Повелитель Звірів насупив брови.

- Не довіряє? Чому?

- Ти не казав їй правду, - продовжив Хрос. - Як вона зможе довіряти тобі у майбутньому?

- Вона була така юна та наївна, така безпосередня. Їй було важко повірити навіть у свої здібності знаходити контакт із тваринами. Для неї був шок, коли я перетворився на вовка. Як я міг сказати їй, що я і вона – діти Великого Хроса? Вона не повірила б мені. Я зберігав її душевний спокій. Пізніше я все розповів би…

Батько незадоволено схитнув головою:

- І послав би її на загибель у Зону? З тією підготовкою, яку дівчинка отримала в тебе і Фреї, вона не прожила б і години!

- У мене була думка відправити Алю до Зони, коли ще не знав її. Але потім… Ми проводили час разом, спочатку як добрі друзі, потім як юні закохані, я беріг її честь, я не чіпав її, хоча мав для цього усі можливості…

- Я знаю. Також я знаю, що жінкою вона стала з Актаром.

Грей насупився ще більше.

- Мені здавалося, між нами виникла іскра того надзвичайно рідкісного та цінного почуття, яке зветься коханням. Можливо, я помилився, і Алія покохала не мене, а мого брата.

- Ти можеш спробувати відбити її у Морського Царя.

- Не думаю, що Актар має до Алі справжні почуття. Але, якщо це її вибір… Я поважатиму її вибір, яким би він не був.

- І дозволиш братові зайняти місце короля поруч із нею?

- Якщо це зробить її щасливою, то так. Принаймні він зможе навчити її азам правління.

- Я думав, ти сам хотів би зайняти це місце.

- Мені достатньо того, що я – Повелитель Звірів. Якщо ти дозволиш мені продовжувати правити кентаврами, я покладу всі сили на відновлення мого народу.

- Ти дійсно любиш Алію…

- Так, тату. Але я не заважатиму її щастю. Я вже пробував одного разу їй все пояснити і, якщо вона не повірила мені, я відступлю в тінь і стану просто її вірним підданим.

- Ти знаєш, Ґрею… Алія не хоче правити країною. Вона казала, що не проти б бачити на троні тебе.

- Ні, - юнак, хитаючи головою, зробив кілька кроків назад. – Ні. Королевою має бути Аля, і тільки вона. А мені вона не довіряє не лише тому, що я не казав їй усієї правди. Вона дізналася, що я вліз у ту змову, яка була спрямована на повалення вас, тату, і розчарувалася в мені. Передайте їй, батьку, що за цю помилку я розкаюватимуся все своє життя і ніколи, ніколи не зраджу її. Передайте їй, що я буду вірний моїй королеві і охоче віддам за неї життя, якщо буде потрібно. Постарайтеся переконати Алю, що я буду вірний їй завжди і вона може на мене покластися, і я буду молитися за вас, батьку, все своє життя.