Глава 63. Пробач мені… 2

Старий король трохи помовчав, задумливо покусюючи губи, потім продовжив:

- Я хотів би, Аліє, залишити країну моїй молодшій доні.

- Крісті? Несподівано, але... Якщо подумати, вона цілком здатна взяти на себе цю роль. Так, молода, але амбітна, а це для королеви зовсім і не погано. Вона важко переживає те, що сталося багато років тому. Але на помилках вчаться. Вона єдина, яка ставилася до мене як до справжньої сестри, хоч і не казала правди. Думаю навіть, що вона єдина відчувала до мене справжні дружні почуття… Поки не дізналася про наші стосунки з Актаром. Але це зараз не важливо. Можу з упевненістю сказати, що Крісті відрізняється від усіх братів та сестер неймовірною працездатністю, а це теж для правительки має величезне значення. Сестричка Крісті. Що ж, я не проти, якщо ти зробиш її своєю спадкоємицею, тату.

- Але Хазяйка Мідної гори запальна, імпульсивна, нестримна, здатна на необдумані вчинки, мстива, надто горда і самолюбна!

- Можливо, я погано знаю її, батьку... Зі мною вона завжди була мила, привітна, щедра та весела. А названі тобою риси характеру стираються із віком.

- Якщо не посилюються. Ти міркуєш, дочко, наче старша сестра.

- Наскільки я розумію, діти богів ростуть і розвиваються повільніше за звичайних людей, мене це не торкнулося, мабуть, тому, що я народилася і виросла в іншому світі. Тому я бачу в Крісті риси юнацького максималізму. Дійсно, ніби це я старша, а не молодше сестра. Та думаю, що це з віком минеться. Я ж, провівши дитинство та юність в інвалідному візку, не «перехворіла» на ці дитячі хвороби, у мене просто не було для цього можливостей. Але я багато читала книг з психології, дивилася фільмів і маю уявлення про підліткові проблеми.

- Так, доню, тобі довелося швидко вирости і подорослішати. Вибач мені за те, що була позбавлена нормального дитинства.

- Забудь, тату, що було, те минулося. Ти  не винен.

- Тобі довелось багато пережити, та зараз я думаю, що, можливо, це була необхідна віха для формування твого характеру. Ти унікальна, дитино моя. І коли я сказав, що маю намір залишити Кранію в руках моєї молодшої дочки, то мав на увазі зовсім не Крісті, а тебе, Аліє.

- Що-що?!! Ти жартував, тату?

- Зовсім ні.

- Я – дитина, яка виросла в урбаністичному світі, провела двадцять років життя в лікарнях та в інвалідному візку! У мене жодних сил! А мої брати та сестри – великі маги! Ти маєш вибрати когось із них!