Глава 62. Проблема вибору.

- Хто ж візьме владу у свої руки, тату?

- А ти як думаєш, доню?

- Кожен з братів і сестер намагався довести мені, що він найдостойніший і найкращий для цієї ролі.

- І кого б ти вибрала, принцеса Аліє?

- Складне питання… Думаю, кожен із твоїх дітей по-своєму гідний…

- Навіть після всього того, що вони зробили зі мною та з Кранією?

- У кожного в житті бувають складні моменти, кожен може зробити помилку. Думаю, всі вони вже давно покаялися у скоєному, особливо побачивши результати свого вчинку. Але робити вибір тобі, батьку.

- Не зараз. Адже я ще не йду. Ми подумаємо разом над вибором, але згодом. Ти втомилася та голодна.

Алька кивнула. Вона, справді, почувала себе зараз вкрай кепсько.

- Спустись в скарбницю і принеси звідти скатертину, - Хрос пояснив дівчині, куди їй слід іти.

Потрапивши до скарбниці, Алька швиденько відшукала необхідне і повернулася, вона вже вдосталь надивилася на коштовності у Морського Царя та у Королеви Дріад, тому не особливо вразилася, хоч і було чим. Золота та срібла у Хроса виявилося разів у десять більше, ніж у Актара та Крісті разом узятих, довгими рядами стояли скрині з монетами, коштовним камінням та виробами з дорогоцінних металів.

- Ти швидко, - сказав король. – Скарбниця не сподобалась?

- Чому ж? Напевно, вона чудова, тільки зараз не час розглядати коштовності.

- Ти маєш рацію, дочко. І не ласа на багатства.

- Коли хочеться їсти, можеш діамантовий вінець віддати за скоринку хліба.

- І мудра, моє дитя... Це тішить. Але я сам не потребую їжі, а тебе тільки відволікаю розмовами. Це скатертина-самобранка, результат моїх магічних досліджень, моя гордість, можна сказати. Розстели її і вели подати те, що ти коли-небудь їла чи бодай бачила.

Здивована Алька так і зробила. Вона попросила у скатертини пляшечку лимонаду та хот-дог. На її подив, замовлене негайно з'явилося на скатертині.

- Чудово! - засміялася дівчина, немов дитина, яка отримала іграшку, і відкоркувала лимонад. – Так давно я не куштувала подібного! Жаль, що ти не можеш спробувати…

- Це їжа з твого світу?

- Так. І це все дуже смачно, хоч, напевно, не дуже корисно.

- Іноді можна побалувати себе й не надто корисними продуктами. Ти заслужила всього найкращого, доню. Я дарую цю скатертину тобі, мені вона більше не знадобиться.

- О, це дуже цінний подарунок! Дякую, таточку!

Не дивлячись нінащо називати короля «татом» було легко. Його любов відчувалася кожною клітиною тіла, а причину, по якій його не було поруч в важкі роки, дівчина тепер розуміла.

Впоравшись з хот-догом, Алька замовила скатертині відбивну котлету зі скибкою свіжого запашного хліба, яблуко та морозиво.

- Дивись, не переїдай, - порадив Хрос. - Ти довгий час погано харчувалася, тож слід бути обережною.

- Знаю. Це все. Звісно, мені ще багато чого хотілося б, але на сьогодні достатньо і цих смакот. Це найкращий подарунок, тату…

- Після вечері ти, мабуть, ляжеш спати? Ти мала таку довгу і важку дорогу…

- Зараз я надто збуджена тим, що відбувається, і не зможу заснути.

- Тоді ми ще поспілкуємося з тобою. Я чекав цього довгі роки, десятиліття… Мені так радісно бачити тебе, говорити з тобою, донечко… Коли відчуєш, що втомилася, скажи і я покажу тобі кімнату, де зможеш відпочити.

Алька кивнула.

- Добре.

- Тоді поговоримо про те, кому я маю залишити владу. Я думав про Фрею, Травницю. Що ти скажеш про неї, Аліє?

Алька заплющила очі. У пам'яті пролітали дні, проведені зі знахаркою, спільні походи за травами, приготування лікарських мазей та трав’яних зборів. Ось Фрея топить піч для лазні. Ось вчить Альку готувати юшку. Ось вони викопують мар’їн корінь.

- Вона була доброю зі мною. Фрея показалася мені в образі літньої жінки і дозволила називати себе бабусею. Я відчула з нею спорідненість і полюбила її. Нам було добре разом. Можливо, це, і справді, найкращий вибір. Адже вона найстарша з твоїх дітей, отже, наймудріша з нас.

- Ти знаєш, що її брати та сестри називають Змією підколодною?

Алька згадала, як Грей заніс до хати тіло вовка, що безвольно звисало після укусу Фреї, яка обернулася на змію. Але все обійшлося, саме її знання, передані дівчині, і врятували Дикого. І вона пояснювала, що не навмисне зробила це, а злякалася звіра, що кинувся на неї. Можливо, вона не така вже й винна.

- Кожен має свої недоліки, - сказала вголос Алька.

- Вона хотіла отруїти братів і сестер, щоб захопити владу у свої руки, - мовив Хрос.

- То це правда? – ахнула дівчина, яка досі не могла повірити в такий варіант минулого. - Але я можу судити лише про те, що бачила сама. До мене Фрея ставилалася добре. Можливо, була трохи суворою, але, мабуть, це я іноді виявлялася недбалою ученицею. Загалом, ми з нею ладили. Якщо не згадувати про конфлікти з молодшими братами та сестрами, не можна не відмітити, що Фрея має тверду волю і залізний характер. Думаю, ці якості потрібні майбутньому правителю.