Глава 53. Шкура невбитого ведмедя.

Почувши компрометуючі слова Актара, Алевтина почервоніла від сорому і ледь крізь землю не провалилася. Вона вважала, що все, що сталося на морському дні, залишиться в таємниці, А Актар оприлюднив їхню інтимну таємницю перед усіма! Як це пережити?! Куди подітися?! А як це сприйняв Грей? Алька, яка опустила було очі в підлогу, злегка скосила їх убік. О, краще б і не дивилася. Якщо вона зараз стала червона, немов рак, то Грей, навпаки, зблід і став білий, мов крейда. Решта ж просто втупилися на неї очиськами, Драко усміхаючись, Ауріка зі співчуттям, Фрея з обуренням, а Крісті з відвертою ненавистю.

Німа сцена затягувалась.

- Заспокойтеся, заспокойтеся, - це Ауріка вирішила взяти ініціативу у свої руки. - Усі ж знають, що проти сексуальних чар Морського царя встояти неможливо. І наша дівчинка не виявилася винятком. Але це зовсім нічого не означає.

- Не означає? - здивувався Актар. - А запитайте в неї.

Алька ледь не вдавилася, не знаючи, що ж їй відповідати, але виручив її Драко.

- А я давно все знав, - вагомо промовив він. - І я допустив це. Адже та, якій судилося увійти в Зону і відкрити кордони, має бути не дурним і наївним дівчиськом, а досвідченою справжньою жінкою. А хто краще за Актара міг виконати цю складну роль сексуального вчителя?

- А чому ж не сам? - хмикнула Крісті, кидаючи спопеляючі погляди на Морського царя.

- Віддаю перевагу, щоб між нами складалися глибші й серйозніші стосунки, ніж проста, нічого не значуща, інтрижка.

- І все ж запитайте думку закоханої жінки, - Актар повернувся до дівчини, розпливаючись у чарівній усмішці. - Люба, скажи цим телепням, що в нашому світі все вирішує кохання!

Алька тільки рота відкрила і знову закрила, немов риба, витягнута з води.

- Секс ще не означає кохання, - цього разу Альку врятувала Ауріка. - До того ж, є таке поняття, як зобов'язання. Є непорушна клятва, дана під зрощеними дубами. Алевтино, ти пам'ятаєш про клятву?

- Ти обіцяла ніколи не залишати мене, - встряла зі своїм Травниця.

- Сестричко! Дорога сестричко, згадай, як було нам добре разом! Давай наплюємо на цих бабіїв-мужиків і будемо правити вдвох, ти і я! - це вже Крісті.

- Алевтина сама знає, який правитель потрібен країні! Утримати владу зможе тільки могутній маг, який має за собою реальну силу, і це я - Повелитель Драконів!

- Алія, я кохаю тільки тебе! Ти - моя Морська королева!

- Ти називала мене рідною бабусею!

- Сестричко, ми з тобою маємо силу виступити проти всіх!

- Пам'ятай про прокляття, яке спіткає того, хто порушив клятву!

- Я покликала тебе в цей світ!

- Я вів тебе весь час, щоб ти отримала силу всіх братів і сестер!

- Мої підземні скарби дозволять відновити країну!

- Ти обіцяла мені!..

- Ти мені винна!..

- Ти...

Примарні постаті закружляли навколо Альки, яка впала в ступор і зовсім не розуміла, що їй робити, кому відповідати, хто, врешті-решт, гідний цього проклятого трону. Обличчя ставали дедалі більшими, наближаючись, зливаючись, кричачи, вимагаючи, просячи і переконуючи. Дівчині здалося, що вона зараз знепритомніє, але, на жаль, цього вона не могла зробити, тому що і так перебувала зараз поза своїм тілом. Вона хотіла повернутися - і не могла вирватися з цього кола.

І раптом спрацював захист, поставлений на ауру. Добре, що Драко змушував Альку доводити цю навичку до автоматизму, її висмикнуло і повернуло в тіло так швидко, що хоровод білястих фігур зник розмитою плямою. От тільки, після всього пережитого, ніяк не вдавалося опанувати потрібною мірою власним тілом. Маячки верещали про небезпеку, а дівчина ніяк не могла зосередитися і намацати зброю. Вона раптом відчула потилицею холод і зрозуміла, що невідома істота націлилась зубастою пащею на її шию. Тварюка вже стрибала, чорною тінню метнулося звідкись збоку сильне гнучке тіло, але тут інша тінь, бежева, кинулась їй навперейми. Гострі ікла клацнули в небезпечній близькості від шиї, але звір був збитий супротивником, який стрибнув на нього. Хижаки покотилися, гарчачи і ламаючи гілки. То рик, то стогін, то вереск лунали з темряви. Тільки зараз Алька змогла, нарешті, дотягнутися до меча, притиснула його до себе, але залишилася на своїй лежанці серед гілок дерева.

Вона не змогла б допомогти пумі, що врятувала її, у темряві два звіра крутилися, сплутавшись у великий клубок. Вона могла тільки чекати, вчепившись обома руками в меч і чекаючи нового нападу. На щастя, через деякий час пролунав передсмертний хрип, і одна з тіней, світліша, метнулася геть.

Спустившись додолу, Алька виявила труп невідомого чорного звіра страшної, несхожої ні на кого з відомих їй істот, зовнішності. Подякувавши подумки пумі, дівчина знов забралася у своє "гніздо", і лежала, згорнувшись клубочком і боячись заснути. Та й не до сну було після всього пережитого. Довго обмірковувала вона, що ж сталося.

Якщо ситуація з нападом невідомого звіра була зрозуміла, пума відплатила дівчині добром за добро, то з сеансом телепатії потрібно розібратися. Алька спробувала ментально дотягнутися до Драко. У підсумку з нею зв'язалися всі брати і сестри, організувавши свого роду конференц-зал. І всі вимагали від неї віддати трон. І Актар розповів про їхній інтимний зв'язок. О, це було жахливо! Тепер усі знають. Тепер знає Ґрей. Як він ставитиметься до неї після такого? І що робити їй, якщо, і справді, вдасться дістатися до трону? Кому його віддати? Вона й так усім винна, усі її навчали, годували, одягали, піклувалися. Хто гідний? Виділивши одного, вона наживе собі п'ятьох смертельних ворогів, це вона вже зрозуміла. Але й усі разом із такими амбіціями правити вони не будуть. На троні має сидіти один правитель, найкращий з найкращих. Хто?