Глава 46. Урок географії.

Використавши коротку перерву, під час якої вона тупо лежала на підлозі й витріщалася в стелю, Алька вирушила слідом за своїм нестерпним учителем до іншої зали.

О, тут було щось доволі цікаве. Просто посеред зали висіла в повітрі напівпрозора карта, що зображала цей світ. Червоною плямою маячив у центрі невидимий ліхтар.

- Що це? - ткнула в світний кружок пальцем Алька.

- Це Зона, серце нашого світу, до Вибуху це були землі Хроса. Взагалі-то всі землі - його, але саме це місце - його резиденція, де знаходились лише його власні замки та різніі будівлі, а також жили слуги та інший обслуговуючий персонал, оброблялися поля, цвіли сади, пахли квітами парки й, утім, розташовувалось там все необхідне для життя численної армії слуг: крамниці, лікарні, пекарні, кузні та інше.

Алька подумки зазначила, що Зона займає досить велику територію, якою їй доведеться блукати наодинці і шукати невідомо що.

Зона являла собою практично правильне коло і перебувала в іншому, набагато більшому колі, умовно розділеному на шість секторів, один з яких був повністю заповнений морем, а два інших повністю заповнені нескінченними гірськими масивами. Алевтина здогадалася, що це землі дітей Хроса. Звісно, морем завідував Актар, гірськими масивами - Драко та Крісті, а решта три сектори були більш-менш рівнинними територіями з невеликими пагорбами, річками, озерами, два з них майже повністю вкриті лісами, отже, це землі Ауріки та Грея, а останній сектор виявився суцільним степом, на який довгими чи короткими "язиками" заповзали із сусідніх секторів ліси, це була територія, що належала Фреї. Тільки зараз Алька змогла скласти уявлення про світ, у якому опинилася. З великим інтересом вона продовжила вивчення інтерактивної карти. За межами Призоння простягалися нескінченні простори, представлені то дикими непрохідними лісами, то лисинами-пустками - Позазоння. У міру того, як дівчина переводила погляд, карта розширювалася, немов поспішаючи показувати те, чим вона зацікавилась. Зона і Призоння зменшилися, немов зіщулилися, а по краях карти вималювалися нові елементи. Алька ахнула від подиву. Те, що постало її очам, нагадувало карту її рідного світу, тільки сильно змінену. І все ж впізнавану. Виявилося, що на цій карті Зона, дійсно, розташувалася в районі Чорнобиля. А Призоння і Позазоння охоплювали, практично, всю Європу, яка плавала у водних просторах окремим материком. Азія була криво "відірвана" в районі Уральських гір і перебувала на своєму місці, але на деякій відстані від Європи. Африка "попливла" далеко вниз, до полюсу. Індія існувала у вигляді окремого великого острова в Індійському океані. Англія ж та Ірландія, навпаки, виявились частиною материка, видаючись в Атлантичний океан у вигляді двох півостровів. Уся група великих і дрібних островів, що в нашому світі розтягнулися між Азією та Австралією, тепер були приєднані до Австралії. Гренландія та Ісландія зовсім не спостерігалися, а обидві Америки були об'єднані в один континент із великим морем посередині. Антарктида так само була вкрита льодами, як і в нашому світі.

- Альтернативний світ, - прошепотіла захоплено дівчина.

- А ти думала, де перебуваєш? На іншій планеті? - поцікавився Драко. - Щоразу, коли перед цивілізацією постає вибір, у якому немає однозначності, реальність розколюється на дві частини. Тож таких, як ти назвала, "альтернативних" світів вже нагромадилося чимало. До Вибуху я міг потрапляти в найближчі від нас, але, на жаль, у мене було мало часу для подорожей.

- А що ж знаходиться в цьому світі на інших континентах? - запитала Алька. - У нас скрізь, крім Антарктиди, живуть люди, - тицьнула вона пальцем у білий континент.

- Мені це невідомо, - відповів Повелитель Драконів. - Знаю тільки, що Велика Земля, - вказав він на Азію, - і ось цей острів, - на Індію, - відкололися за часів Великих Війн. Але чи залишилися там розумні жителі - невідомо. Думаю, що цивілізація завжди була зосереджена на землях, де ми зараз проживаємо, де Великий Хрос створив після перемоги свою країну.

"Не факт", - подумала про себе Алька.

- Не факт, - погодився Драко. - Іноді я й сам замислювався над цим питанням, але ми не маємо можливостей послати експедицію. Інші землі розташовані так далеко, що дракони не зможуть долетіти.

- Це сумно, - відгукнулася Алька. - Але ж можна побудувати кораблі.

- Кораблі? Такі собі плаваючі пристосування. Я зустрічав таке поняття в стародавніх манускриптах. За часів Великих Війн армії припливали на таких кораблях, але всі вони були знищені, спалені. А після перемоги кораблі виявилися нам непотрібні, до будь-якої точки королівства зручніше добиратися сушею, тому їх перестали будувати.

- Можна знову навчитися їх будувати, якщо потрібно.

- Згоден, але зараз не час для цього. Обстановка занадто складна. Народи голодують, хворіють, воюють між собою.

- І в цей складний час ти послав драконів, щоб спалити ліси ельфів! - з докором вигукнула дівчина.

- Мені ж потрібно було змусити тебе вийти з-під захисту лісу. Повір, осередки пожеж були не такі великі, а ельфи вміють гасити вогонь досить швидко, тож особливо вони не постраждали.

- Але вони тепер вважають драконів ворогами!

- Це так. Але іноді мета виправдовує засоби, і слід у чомусь втратити, щоб отримати в більшому. Я не міг допустити, щоб Ауріка відправила тебе в Зону ненавчену, коли ти ще не отримала знань від Повелителя Драконів. Це було б для тебе рівноцінно самогубству. Ти повинна була об'єднати в собі магію, що розділив між дітьми наш батько. Тож трохи підпалених лісів – то дрібниці.