Глава 44. Вижити й перемогти.

Драко задумливо склав руки на грудях і почав розповідь.

- Початок історії ти вже знаєш, Алько. Звільнивши наш світ від інших богів, Хрос узяв владу у свої руки і правив одноосібно, мудро і справедливо. Країна процвітала, а різноманітні раси жили в достатку, багатіли і множилися. Не знаю, що сталося з таким розумним правителем, що він вчинив таку дурню... Можливо, він постарів. Можливо, просто втомився. Він вирішив передати частину влади своїм дітям, відкривши кожному одну лише грань своєї магії. Але тут він припустився помилки. Не можуть існувати в одній країні кілька рівноправних правителів. Кожен вважатиме себе більш гідним, ніж інші. Кожен захоче стати єдиним і підпорядкувати слабших. Що і сталося в нашому випадку. Так, це я запропонував скинути владу батька. Слабкому правителю не місце на троні. Він мав підготувати мене, як старшого сина, і передати мені королівство, як і належить у королівських сім'ях. На жаль. Як я не просив батька, він відмовився розкрити переді мною таємниці магії, передані братам і сестрам. Він сказав, що ніколи не дозволить одному з нас узяти владу в свої руки, що ми тільки його очі й руки, а мозком назавжди залишиться він і продовжуватиме контролювати нас. Ніколи не варто говорити слово "ніколи". Я поставив собі за мету усунути батька і одягти корону на свою голову. Але спочатку я мав стати найкращим, найдостойнішим правителем величезної країни. Брати і сестри влаштовували бали, полювання та інші розваги. Я ж навчався, навчався і навчався. Удосконалювалося моє тіло, міцнішав дух, розвивалися в постійних тренуваннях здібності.  І ось я запропонував братам і сестрам скинути ярмо. Час було вибрано дуже вдало, після чергового розгону, влаштованого батьком, коли він збирав нас і вичитував за те, що ми більше часу приділяємо розвагам, а не допомозі підпорядкованим нам народам. Вичитував, як малих дітей. Зрозуміло, він мав рацію щодо всіх своїх дітей, окрім мене. Я вміло використав невдоволення моїх братів і сестер, щоб об'єднати їх для однієї справи: скинути батька з престолу. Це ми повинні були зробити разом, тільки так у нас був шанс, адже Хрос неймовірно могутній.  Потім я б легко впорався з іншими, придушивши їхню волю і встановивши одноосібну владу. Спочатку все було просто чудово, брати і сестри гризлися між собою, організовували змови, намагалися усунути інших. Я їм не заважав. До головної нашої мети я їх довів. Ми проникли в палац і, за допомогою чарівних дзеркал, позбавили нашого батька магії. Так, передбачаю твоє запитання, я знав, що позбавлення бога сил буде рівносильно вбивству, його життя тисячоліттями підтримувалося магією і без неї вичерпалося б за лічені миті, але я вважав, що батько сам винен, я давав йому шанс визнати мене єдиним спадкоємцем. Він його не використав. На жаль, щось пішло не так. Старий Хрос виявився набагато сильнішим, ніж я навіть міг припустити. Він здогадався, що ми прийшли за його душею, і встиг задіяти невідому нам магію, яка знищила його володіння і розділила світ на Зону, Передзоння і Позазоння, повністю замкнувши нас, своїх дітей, у Передзонні та зануривши в хаос залишки наших народів, яким вдалось вижити.

На кілька миттєвостей Драко замовк, задумливо дивлячись у нікуди.

- Хіба не міг такий могутній бог вижити під час Вибуху? - прийшла Альці в голову несподівана думка.

- Ні. За стільки років він би дав про себе знати. Хрос ніколи не кинув би врятовані ним у давнину народи напризволяще. Він з'явився б, щоб помститися нам за скоєне. Утім, тридцять сім років усамітнення - вже чимале покарання. Ні, дівчинко, Хрос загинув. Звісно, ми не сиділи, склавши руки, намагалися знайти спосіб хоча б зруйнувати Кордони. Але нічого не змогли. Поступово Грей, Актар, Крісті й Ауріка здалися, усамітнились у своїх царствах, злі і на себе, і на весь світ. Але ми з Фреєю не здавалися, продовжували вивчати магічне тло, продовжували дослідження. Зрештою, ми виявили зірочку рідної крові в іншому світі. Ми знали, що ще за життя у батька була коханка. І це, дівчинко, твоя мати.

- Моя мати?! Ні! Це неправда! Вона любила батька і не могла його зрадити!

- Це правда, але вона не зраджувала твого батька. Хрос цілком був здатний з'являтися вподобаній жінці у снах. А хто владний у своєму сновидінні? До того ж він міг узяти подобу її чоловіка. Ми спостерігали за коханкою батька із самого початку, але загадка в тому, що зірочка з'явилася тільки через сімнадцять років після Вибуху. Мабуть, Хрос, розуміючи, що от-от загине, зумів перекинути своє сім'я в знайоме жіноче тіло, щоправда, потрапило воно в майбутнє. А втім, можливо, так і було ним задумано. Він прокляв власних дітей, замкнувши їх з усіх боків могутньою магією. Але він зачав ще одну дитину, не затьмарену зрадою, яка змогла б перетинати Кордони. І, отже, змогла б зняти прокляття.

- І ця дитина...

- Це ти, Алька. Маленький безпорадний черв'ячок, який, утім, уже починає набирати сили.

- Це помилка! Цього не може бути! Я - дочка бога? Що за немислима нісенітниця?!

- Повір, дівчинко, свою кров ми можемо відрізнити завжди. Ми з Фреєю тримали наше відкриття в секреті, але постійно спостерігали за своєю маленькою сестричкою. Чужий світ відторгав тебе, дочко Хорса, тому ти так сильно хворіла. Але, вибач, ми не могли забрати тебе раніше. Адже ми не мали змоги перетинати Кордони навіть власного світу, не те, щоб чужого. Але ми постійно працювали над цим, шукали шляхи. Коли Фрея намацала дороговказну ниточку, то знову почала грати у свої ігри. Вона сказала, що зневірилася в перемозі, що, якщо за двадцять років не вдалося знайти спосіб витягнути тебе, то немає вже жодних шансів. Вона сказала, що змирилася і житиме знахаркою у своїх землях, не думаючи більше про трон. Вона запевнила мене, що наша маленька сестричка вмирає, і ми нічого вже не можемо зробити. Зрозуміло, я їй не повірив. Вона не знала, що я читаю її думки. Я дозволив їй залишити мене і усамітнитися для звершення магії виклику. У Фреї все вийшло чудово. Далі мені залишалося тільки спостерігати, як решта братів і сестер, відчувши появу в нашому світі родички, яка невідомо звідки взялася, буквально починали з глузду їхати, намагаючись заволодіти таким цінним артефактом. Але все йшло так, як і повинно було йти. Ти швидко відновилася в рідному світі й легко, наче губка, вбирала знання магії, яку досі ревно берегли одне від одного діти Хорса. Ти маєш вроджену здатність долати Кордони, ти вільна від прокляття, ти об'єднала в собі магію вже п'яти дітей бога. Хто ж, як не ти, здатен врятувати наш край?