Глава 36. Неперевершений вчитель.

Наступного дня, вирушивши на острівець, цар сказав:

- Тепер, коли ти точно знаєш, що море тримає тебе на своїй долоні, немов улюблене дитя, ти можеш освоювати будь-який вид плавання. Почни з найпростішого: руками розводь воду перед собою, а ногами роби почергові відштовхувальні рухи, щоб рухатися вперед. Люди чинять неправильно, спочатку навчаючись плавати на поверхні, це в багато разів ускладнює навчання. Коли твоє обличчя перебуває під водою, тіло в рівновазі і йому легко плисти. Ось коли в тебе буде добре виходити плисти під водою, можна буде пробувати не зупинятися щоразу, коли тобі потрібно зробити вдих, а просто піднімати голову, в цей час рівновага порушиться, але ти маєш одночасно з підняттям голови зробити руками сильний рух, немов ти спираєшся на воду, зробивши вдих, опусти обличчя і знову спіймай рівновагу.

Коли в Альки вийшло самостійно плисти й дихати, радості не було меж.

Наступні дні Алевтина з морським царем відвідували пляж щодня. Незабаром дівчина почала плавати і зовсім не опускаючи голову під воду. Актар мав рацію, спочатку слід було навчитися плавати під водою, все інше вже давалося легко. Вона швидко освоїла плавання по-собачому, жабою, кролем, брасом. Потім цар показав, як плавати русалонькою, коли обидві ноги рухаються разом, немов риб'ячий хвіст, роблячи сильні рухи, а руками при цьому можна і зовсім не гребти. А також, як плавати, використовуючи одні руки.

Алька плавала вже досить добре, але тільки там, де могла дістати до дна ногами. Думки про глибину викликали в неї панічний страх, вона згадувала, як ледь не загинула, коли морський цар витягав її підводними печерами з підземного царства. Але Актар і не квапив. Вона намотувала кола навколо острова, на мілководді, покращуючи силу й витривалість. Коли дівчина вже спокійно могла зробити навколо острова кілька кіл, не торкаючись дна, він став вчити її плавати на спині.

- Навіть якщо ти запливеш так далеко, що не вистачить сил повернутися на суходіл, ти завжди зможеш лягти й відпочити на спині. Для цього потрібно всього лише не боятися, лягти і закинути голову назад так, щоб вода майже досягала очей. Саме в цьому положенні тіло опиняється в рівновазі, дихай глибоко і розмірено, наповнюючи легені повітрям, і ти зможеш зависнути в такому положенні на будь-який час, необхідний тобі для відпочинку. Руки і ноги просто розкинь у сторони, немов павучок, і ними, практично, можна не рухати. Тільки коли ти зможеш довгий час лежати на спині, відпочиваючи, я зі спокійним серцем зможу відпускати тебе на глибину. Коли навчишся спокійно лежати на воді, можеш вчитися рухати при цьому руками і ногами, щоб плисти вперед.

Незабаром Алька і на спині вже плавала чудово. Але заходити далеко, як і раніше, боялася. Коли Актар потягнув її на глибину, вона виривалась, немов маленька дитина.

- Так, заспокойся, - цар насилу відірвав від себе дівчину, тримаючи її на витягнутих руках, за які вона продовжувала судорожно чіплятися. - Я тебе хоч раз кидав?

- Зараз-з... - прошипіла Алька. - Ти зараз мене кинеш.

- Не кину, поки ти сама не захочеш цього. Ти ж мені довіряєш?

- Не кинеш? Точно?

Актар похитав головою:

- Давно мала переконатися, що я не зроблю нічого проти твого бажання. Заспокоїлася?

Алька кивнула.

- Уяви, - продовжив цар, - тільки уяви, якби я тебе кинув, що б сталося?

Алька поїжилася.

- До дна далеко? - запитав Актар і сам же відповів: - Не більш як півметра від кінчиків твоїх пальців на ногах. Навіть якби ти не змогла плисти, а пішла на дно, ти спокійно б відштовхнулася від нього ногами, спливла, зробила вдих, потрібно - знову б опустилася, відштовхнулася від дна, спливла. Та так можна по дну крокувати, навіть якщо зовсім не вмієш плавати!

Альці стало смішно, коли вона уявила цю картину.

Актар продовжив:

- Я тримаю тебе за руки, перевір, де дно.

Дівчина слухняно опустилася під воду, відштовхнулася і спливла.

- То що? Знайшла дно? Нікуди воно від тебе не втекло? Можу я тепер тебе відпустити?

Незабаром Алька вже спокійно плавала на глибині, трохи більшій за її зріст, а непомітно почала віддалятися все далі й далі від берега. Вона робила запливи то сама, то разом із морським царем, а то й із дельфінами, які іноді провідували їх, щоб разом погратися.

Одночасно Актар почав вчити Алевтину пірнати. Виявилося, що пірнати набагато складніше, ніж просто плавати, вода тепер наполегливо виштовхувала дівчину на поверхню, і в неї бракувало сил, щоб зануритися глибоко, доводилося навіть брати в руки камінь. Найпростіше, та й цікавіше, пірнати було, коли морський цар тягнув її за руку, тоді вона могла розслабитися і зосередитись на спостереженні за багатим підводним життям. До того ж Актар подарував їй спеціальні окуляри для плавання, винахід гномів, які дозволяли людському зору адаптуватися під водою. Тепер Алька із задоволенням спостерігала за крабами, що ховаються на дні серед каміння, гралася з неляканими рибками.

Коли й науку пірнання було засвоєно, Актар сказав, що настав час вчитися під водою дихати.

- Але це неможливо! - обурилась Алька. - Так, ти видатний вчитель, легко і швидко навчив мене плавати всілякими способами, пірнати, але це доступно будь-якій людині. Дихати ж під водою люди не можуть! У нас немає зябер!