Глава 32. Цар у плавках.

- Представляюсь офіційно: Цар морський Актар. Весь у вашому розпорядженні, чарівна леді, - викрадач зобразив вишуканий реверанс.

Алька, не втримавшись, пирснула:

- Цар? У плавках?

- А в чому я мав плавати цими вузькими підводними тунелями, в мантії та короні?

- Ні звісно. Вибачте, Ваша Величносте, просто ніколи не бачила царів у такому вигляді.

- По-перше, прекрасна Алія, не треба цих церемоній. Для тебе я завжди буду просто Актаром. І на «ти». По-друге, хочу поцікавитися, чи ти багато бачила царів?

Алька зніяковіла. Бачила багато, але не живих, а у фільмах. Не будеш же зараз пояснювати людині з іншого світу, що таке кінематограф.

- Досі я бачила лише художні полотна, - відповіла вона.

- А... Коли з мене портрет малюють, я теж за повного параду. А в решту часу вибачте, як мені зручно, так і ходжу.

- А навіщо ви... ти викрав мене?

- Не міг я залишатися байдужим, коли дізнався, що невинна діва нудиться в підземному царстві.

- А звідки ти дізнався про мене?

- Я тримаю під контролем усі події, що відбуваються у Позазонні та в Призонні, шкода, тільки в саму Зону мені ходу немає, а то посів би на трон і оголосив себе новим королем усього цього світу.

- Здогадуюсь, що знаєш ти і Фрею, і Повелителя звірів…

- Чому б я мусив їх не знати? Я навіть у курсі, що саме Травниця виманила тебе з іншого світу, а потім ти якийсь час жила у красеня Грея, поки кобольди не продали тебе самолюбивій Крісті. До речі, тепер тебе «продав» твій добрий знайомий Креш. За мішок перлин.

- Падаю в ціні, - розгублено промовила дівчина, дивлячись у нікуди.

- Я б не сказав, - похитав головою Актар. - Перли були добірні, а самоцвіти Крісті за тебе дала такі-сякі.

Значить малий кобольд, замість повідомити про місцезнаходження Альки Грею, як вона просила, знайшов покупця багатшого. Що ж, це цілком у дусі кобольдів.

- Невже все у цьому світі продається та купується?

- Питання без відповіді. Але, люба моя, поговорити ми ще встигнемо. Час вибиратися з підземного світу.

- Знову доведеться пірнати?

- Так, прекрасна Аліє.

- Знову так надовго?

- Трохи довше, моя люба, на саму крапельку.

- Довше я не витримаю.

- Значить, я буду пливти швидше, тільки й проблем.

- Добре, я готова, я вже на все згодна, аби знову побачити сонячне світло.

- От і чудово, тоді тримайся!.. Сонячне світло я тобі обіцяю.

Допливши до кам'яної стіни, цар з Алією знову пірнув і, хоч як він намагався довести, що занурення буде не довшим за попереднє, насправді виявилося довшим, набагато довшим. Алька трималася до останнього, аж поки знепритомніла.

Отямилась дівчина вже в кришталевому палаці. Все, стіни та стелі в ньому були кришталеві, майже прозорі, що створювало зовсім нереальний вигляд. Вона лежала на низькому ліжку, на чомусь схожому на водяний матрац, що хвилями перекочувався під нею під час руху. Причому була роздягнена догола і вкрита легкою ковдрою, наповненою сухою травою. За запахом Алька зрозуміла, що це водорості. У кутку кімнати вона побачила Морського царя, який задумливо дивився крізь стіну.

- Де мій одяг? Чому я роздягнена? Поверни мені мій одяг! – голосно скрикнула дівчина.

- Загалом можна здогадатися, що твій одяг абсолютно мокрий і підлягає негайному сушінню.

- А хто мене роздягав? – Алька щиро сподівалася, що це зробила служниця.

Цар озирнувся через ліве плече, потім через праве:

- Наскільки я бачу, тут нікого, окрім мене, немає.

- Ти бачив мене голою! Торкався мене?

- А був інший спосіб тебе роздягнути? Сказала б який.

- Можна було взагалі мене не чіпати!

- Ага, щоб ти застудилася в мокрому одязі і почала чхати? У мене, між іншим, палац кришталевий, може тріснути від гучного звуку. І в ньому повно всяких чудес та скарбів, так що нехай Крісті не хвалиться своїми багатствами. Я ось не задираю носа через те, що я – цар? Не задираю. І багатства я коплю не заради накопичення, а заради краси чи доцільності. Подобається тобі мій палац, Аліє?

- Цей палац знаходиться під водою?

- Звісно, це ж резиденція Морського царя, тобто мене. Де він ще має знаходитись?

- А як тоді я можу тут дихати?

- Бачиш, я – істота земна і дихаюча повітрям, незважаючи на те, що є царем підводного світу, тому мені зручніше підтримувати повітряне середовище всередині палацу. Повітряне середовище, комфортна температура повітря, кондиціювання… Коротше, всі зручності.

- Ти казав, що хочеш мене врятувати із підземної в'язниці! Ти обіцяв, що я знову побачу сонце! А сам посадив мене до нової в'язниці! Хоч не підземна, так підводна! - Дівчина люто жбурнула в царя подушкою.