Глава 29. Особисті таємниці Крісті.

Наступного ранку Хазяйка Мідної гори провела Альку до Зали Гемм. Дівчина дізналася, що гліптика, тобто різьблення по каменю, відома і популярна з давніх часів. У колекції Крісті було щонайменше дві тисячі екземплярів. Тут були і камеї – геми з виступаючим різьбленим зображенням, та інталіо – геми з поглибленим зображенням. Були зовсім маленькі, у вигляді персня-печатки, і до досить великих картин, вирізаних на великих каменях сардонікса та агата. Були й геми із аметиста, гранату, гіацинту. Крісті розповіла, що гліптика – дуже складна робота. Агат, наприклад, за твердістю перевершує гномівські мечі, тому для його обробки доводилося використовувати подрібнений алмаз, у крайньому разі, корунд. Над деякими витворами мистецтва гноми працювали кілька років. Крісті журилася, що не може оволодіти гліптикою, дуже складне мистецтво, яким в ідеалі володіють, напевно, тільки гноми, які з радістю виготовляли геми для своєї королеви, на багатьох навіть був зображений її прекрасний профіль. Раз була заведена розмова про гномів, Алька зважилася задати питання, що її цікавило, підказане Крешем:

- Крісті, а чому ти не спілкуєшся зараз зі своїм народом?

- Але ж ти знаєш, Алюшко, що гноми викинуті у Позазоння і не можуть відвідувати мене.

- Так, але Грей і Фрея приходять до Кордону та спілкуються зі своїми народами, навіть можуть щось передавати та щось брати через Кордон. Чому ти не робиш так?

- Я була для гномів богинею. Такою і хочу залишитися у їхній пам'яті.

Стало ясно, що правду говорити Крісті не збирається. Креш стверджував, що гноми на Хазяйку Мідної гори за щось сильно ображені, мабуть, це правда, але вона не хоче розповідати про ту давню історію. Втім, у кожного можуть бути в житті моменти, про які не варто говорити нікому. І слід поважати особистий простір будь-якої людини чи мага. Якщо не хоче – нехай не розповідає. І Алька знову перевела розмову на колекцію Крісті, похваливши її і розповівши, що в її світі в давнину теж була цариця Катерина II, яка дуже захоплювалася збиранням колекції гем. Своє захоплення вона називала жартома «камейною хворобою», а свою колекцію – безоднею, і недарма, адже вона включала не менше 10 тисяч екземплярів.

- 10 тисяч?! - Крісті здивувалася і засмутилася одночасно. - Я королева підземних надр, практично, богиня підземного світу, і в мене така маленька колекція!

Довелося Альці заспокоювати її, сказавши, що наша цариця збирала тільки геми, і в неї не було стільки скринь самоцвітів, дорогоцінних металів і прикрас, як у Крісті. Може, й було, але Алька про це не знала, і мусила вона сказати Хозяйці хоч щось приємне. Тим більше, що колекції Катерини вона не бачила, а експонати Залу Гемм були справді чудовими.

Врешті-решт їй вдалося більш-менш заспокоїти Крісті, і вони вирушили на обід. Після обіду Алька зайнялася виготовленням намистини із селеніту під чуйним керівництвом Хазяйки Мідної гори. Поки вона працювала, Крісті розповідала їй про способи огранювання дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння. Виявляється, існує три основних способи, решта є їх варіаціями. Кабошон – гладко відшліфований опуклий камінь, найдавніший спосіб ограновування, камінь у вигляді кабошона допомагає концентрувати духовні сили. При фасетковому ограновуванні самоцвіт набуває грані, через які заломлюється світло, що сприяє розкриттю його магічної сили. І третій спосіб – змішане ограновування. Крісті показала Альці алмаз, огранований у вигляді троянди з короною, з 24 гранями. Всі ці методи досить складні і вимагають великого терпіння. Крісті не досконало, але володіла ними, чим і коротала роки самотності, що здавалися нескінченними. Для Альки ж доступним було лише виготовлення стандартних простих намистин, але їй і цього було достатньо. Після стількох років сидіння в інвалідному візку вона виявилася на диво непосидючою і насилу витримувала час, необхідний для виготовлення намистини. Кропітка дрібна робота була не для неї. Їй хотілося свободи, простору, руху. Помітивши, що дівчина втомилася, Крісті допомогла їй закінчити роботу та «закинула вудку» на майбутнє.

- Ти надто серйозна, - сказала вона. – Слід жити легше, дивитися на життя простіше, частіше веселитися та радіти. Тому завтра ти робитимеш намистинку з авантюрину. Дивись, він може бути жовто-коричневим, немов пісок пустелі, а може – оксамитовим, кольору ночі. Дуже рідко зустрічається зелений авантюрин, але головна особливість кожного – золоті іскри, розсипані всередині мінералу. Він зцілює серце та душу, але й штовхає на авантюри. Можливо, мені не слід давати тобі такий камінь? Чи вистачить тобі розсудливості не робити необдуманих вчинків?

- Думаю, я достатньо доросла, щоби відповідати за свої дії.

- Якщо одного разу авантюрин покличе тебе в дорогу, а я не зможу піти з тобою, ти повернешся до своєї сестри?

- Я вже боюся обіцяти... Фреї обіцяла, що не кину, а бачиш, як усе склалося.

- Грею було легко викрасти тебе у Травниці, а мені було нескладно найняти кобольдів, щоб тебе доставили до палацу. Їхні будинки не захищені, слід би їм краще дбати про безпеку. Сюди ж не може проникнути ніхто, тож можна ні про що не переживати.

- Ти забуваєш про кобольдів.

Хазяйка Мідної гори спохмурніла:

- Вони не посміють. Їм не вигідно зі мною сваритися. Вони, звичайно, народ самостійний, і мені не підкоряються, але я можу їм нашкодити, можу засипати обвалами всі їхні лабіринти та селища. Не будуть вони постійно перебувати в камені. То ти даси мені обіцянку?