Глава 26. Безцінні дари.

Майстерня Господині Мідної гори виявилася невеликою, але дуже затишною. Вона була вирізана в мармуровій горі і, на відміну від інших кімнат, не декорована іншими каменями. Втім, рожевий мармур був гарний і сам собою. У кімнаті стояло кілька столів, закиданих необробленим камінням і заготівками, під аркою з каменів, що світилися, стояв шліфувальний верстат, досить добре оснащений. Втім, дивуватися цьому не було чого, гноми завжди вважалися найкращими майстрами-ювелірами.

Хазяйка пробіглася тоненькими пальчиками по розкиданих на одному зі столів самоцвітах і вибрала камінчик, блідо-рожевий, напівпрозорий.

- Це – рожевий кварц, сподіваюсь, ти впізнала його, адже саме таким камінням викладено твою кімнату. Сьогодні я працюватиму з ним.

Крісті спритно затиснула камінь лещатами і взяла до рук тоненьке свердло. Щоб воно запрацювало, треба було натискати ногою педальку, як на старих ніжних швейних машинках. Дівчина примружилася і зосередилась так, що навіть прикусила кінчик язика, наче першокласниця, що виписує в зошиті перші палички. Зробивши отвір, вона насадила камінь на штир, закріпила і почала обробляти, формуючи намистину, таку ж, як подарована Альці бурштинова. Закінчила роботу, добре відшліфувавши виріб, із задоволенням оглянула справу своїх рук з усіх боків і простягла Алевтині:

- А ось другий подарунок, сестричко. Ти надто сумна і серйозна, зовсім не вмієш радіти. Рожевий кварц принесе у твоє життя більше світла та легкості, навчить бачити красу та радіти всьому у цьому світі. Він розкриває душу та лікує внутрішні рани. Спочатку може бути боляче, випливуть минулі образи, прийдуть сльози, але все пройде і твоє серце очиститься для нового життя. Допоможе цей чудовий камінь не лише душі, а й тілу. Я бачу, що ти була раніше хвора, а потім зцілилася. Але не до кінця. Рожевий кварц сам відчуває, коли у тілі негаразд. Упорядкує кров та інші соки, що течуть по організму, заспокоїть, допоможе серцю. А ще рожевий кварц допомагає у коханні! Нехай і тобі він допоможе зрозуміти, де справжнє кохання, а де його підробка. Повір, з ним ти обов'язково знайдеш справжні почуття і будеш щаслива.

Алька прийняла подарунок із вдячністю і притиснула до серця, як навчала її Хазяйка Мідної Гори, потім одягла його на нитку поруч із бурштином.

Крісті заплескала в долоні.

- Просто чудово! А хочеш сама навчитися робити такі намистини? Завтра я тебе навчатиму! І знаєш, який ми візьмемо камінь? - Крісті перебирала заготівлі, що валялися на столі. – О! Це буде шерл, чорний турмалін, амулет відьом та чаклунів!

- Але ж я не відьма!

- Я сама бачила, як легко ти входиш у контакт із самоцвітами. У тебе, напевно, є здібності! І їх слід розвивати. Шерл допоможе тобі у цьому. Крім того, він може навчити заглядати за видиму реальність і, що саме в ньому цінне, відбиває, немов дзеркало, будь-який негатив, темне чаклунство та магічні напади. Звичайно, не думай, що як тільки ти одягнеш його, то будеш повністю захищена і зможеш бачити тонкі сутності. Його сила та прихильність до господаря, як і в інших каменів, зростатиме поступово, у міру звикання. Але колись він дуже тобі стане в нагоді. Він – найкращий із захисних амулетів.

- Ти просто задаровуєш мене подарунками, Крісті!

- Для мене це нічого не варте. Багатства, зібрані у цьому палаці, неможливо виміряти. Крім того, я дарую тобі тільки те, що реально має стати в нагоді у житті, хіба не так?

- Мабуть. Але я нічого не можу подарувати тобі у відповідь.

- Та мені нічого і не потрібно! У мене все є, сестричко! А ти платиш мені стократ своїм безцінним спілкуванням, це для мене найбільше багатство! Досить розмов, тобі час обідати. Я забуваю, що іншим слід харчуватися хоча б тричі на день.

- А ти знову підеш до бурштинової кімнати?

- Ні, одного разу мені вистачає на кілька днів. А ти можеш заходити туди, коли хочеш, і вчитися набирати енергії.

На обід було, знову ж таки, пюре, тільки трохи іншого кольору та смаку. А після Господиня Мідної гори запросила свою гостю на прогулянку. Перевдягнуті в нові сукні, дівчата вийшли за межі підземного палацу та прогулювалися вирізаними у мармурі коридорами та природними печерами. Крісті показала Альці дивовижну печеру, стеля якої сяяла, подібно до нічного зоряного неба.

- Гарно, так?

- Ох, ти ж... - Аля захоплено крутила головою.

- Це не казка, це світлячки. Їх тут повно.

- Неймовірно…

- О, ти побачиш ще чимало чудес у підземному світі.

- А на поверхню вихід є? – поцікавилась Алька.

Крісті невдоволено підібгала губи:

- Я не була на поверхні вже тридцять сім років і не маю жодного бажання виходити. У мене достатньо занять і тут, тим більше зараз, коли поруч зі мною ти. Тобі теж цікаво зі мною, адже так, сестричко?

Алька кивнула:

- Я дізналася вже багато цікавого та побачила чимало чудес. Ти чудова дівчина, Крісті, і я із задоволенням побуду у тебе в гостях.

- Називай мене сестрою, Алюшко, добре? А тепер настав час повертатися, я бачу, ти вже хочеш спати. Завтра я покажу тобі колекцію прикрас.

Алька спала цієї ночі погано. Можливо, почав витягувати темряву з душі рожевий кварц, який вона не зняла перед сном, але снилися їй то її рідна бабуся, яка каже, що скоро прийде і повезе онучку на море, а сама віддалялася і не дозволяла до себе торкнутися, то мачуха Катерина, яка вперто повторювала померлому батькові: «Забирай її з собою, все одно вона скоро помре», то її дочка Любочка, яка приміряла Альчине найкраще плаття і запевняла дзеркало, що більше зведеній сестрі воно не знадобиться. Потім усі зникли, а дівчина знову опинилася у роздробленому на шматочки світі, де вона йшла, бігла вперед, і раптом розуміла, що рухається у зворотному напрямку. Прокинулась вона в холодному поті і важко дихаючи. Спробувала знову заснути, але не змогла, довго крутилася, начебто не могла вмоститися  в м'яких перинах, аж доки не прийшла Хазяйка.