Глава 24. Брати від життя все.

Алька замислилась. Прожити в лісі, знайти їжу вона змогла б, Фрея вчила її виживати за будь-яких умов. Спілкуватися з дикими звірами її навчив Повелитель Звірів. Вона вміє приручати їх, знає чарівну формулу «Ми з тобою однієї крові…» Але якщо дикий звір підстереже і кинеться ззаду, часу прочитати слова, що об'єднують, може і не виявитися. Тож подорож залишається досить небезпечною. І, головне, вона не знає, в який бік її несли кобольди, і в який тепер слід повертатися. Іти навмання? Так можна забрести ще далі і зовсім зникнути в цьому світі. Хазяйка Мідної гори, якщо й знає, куди йти, то не скаже. Можна було б спробувати закликати грифа, але якщо відстань дуже велика, він може і не почути заклик. Якщо вона опиниться на поверхні, то можна спробувати, але особливо сподіватися на цей варіант не слід.

- У цих горах водяться грифи? - запитала вона.

- Та хто тут тільки не водиться! І грифи, і тигри, і вовки, і купа усіляких хижаків. Розплодилися на волі. Алюшко, залишайся зі мною! Хіба ж ти хочеш ризикнути своїм життям, намагаючись повернутися до володаря звірів?

- Хочу…

- Ти... Та ти закохалася! - засміялась Крісті. і сміх її розсипався кришталевими дзвіночками. - Наївна маленька дівчинка! Це твоя перша закоханість? А ти знаєш, чим зазвичай закінчується перша закоханість? Повелителеві Звірів не можна вірити. Колись ти переконаєшся в цьому, і я не хочу, щоб було запізно.

Алька зніяковіло почервоніла і відвела очі. Прониклива Господиня Мідної гори легко прочитала її почуття.

- Гаразд, Алюшко, продовжуй вірити у свого принца на білому коні. Я знаю, що переконати тебе неможливо, як і будь-яке інше закохане дівчисько. Будь моєю гостею. Дозволь своєму лицарю проявити себе хоч якось і з'явитися рятувати свою кохану. Хай він тебе шукає, хай знайде. Він має довести, що гідний такої дівчини, як ти. А поки що ти поживеш у мене. Я покажу тобі палац, він досконалий! Впевнена, що ти ніколи не бачила нічого подібного. Покажу свої багатства. Золото, срібло, дорогоцінне каміння. Вечорами ми гулятимемо навколишніми печерами і вестимемо довгі бесіди… Я відкрию тобі таємниці самоцвітів, хочеш?! А тим часом з'явиться твій чудовий принц, щоб тебе врятувати.

- Ти переграєш, Крісті. Чому ти ненавидиш Ґрея?

- Ненавиджу? Він мені байдужий.

- Але ж ти вважаєш його ворогом, адже так? Що він зробив тобі поганого?

- Він лише хотів захопити владу над усім світом. Хотів забрати всі мої багатства! А Фрея намагалася обдурити всіх і загребти владу до своїх рук! І цілком зрозуміло, чому усі зазіхають на мої багатства. Бо самі вони не володіють нічим цінним. Грей керує звіриним світом, а Фрея лише володіє таємницями трав. І тільки в мене зосереджені всі скарби земних надр. Все золото в мене, срібні жили – мої, копальні і шахти, руди та мінерали, каміння самоцвітне… Звісно, що всі тягнуть загребущі руки до моїх багатств. Але господиня земних надр - я, і нікому не віддам просто так жодного каменю!

- Це було давно?

- Це було до Вибуху. І я не хочу більше про це згадувати. Ні про Повелителя звірів, ні про Травницю.

Обличчя Крісті порожевіло від збудження, вона глибоко видихнула, щоб заспокоїтися, і налила собі золотої води в кубок.

- Добре, я побуду твою гостею, - кивнула Аля. - Певний час. Тільки, якщо я надумаю піти, ти не затримуватимеш мене, обіцяєш?

- Обіцяю, сестричко! – Хазяйка Мідної гори посміхнулася і взяла Альку за руку. - Обіцяю, що ти не пошкодуєш про жодний день, який проведеш у мене! Обіцяю показати тобі таку красу, що дух захоплює. Обіцяю відкрити такі таємниці, які відомі лише мені. Обіцяю оголити для тебе душу самоцвітів, навчити їх слухати, відчувати, брати силу та отримувати допомогу. Ти навіть не уявляєш, скільки таємниць може приховувати навіть звичайнісінький камінь.

Алька позіхнула. Крісті помітила це і занепокоїлася:

- Та ти ж втомилася! Скільки тобі довелося пережити за сьогоднішній день, Алюшко! Ідемо, вибереш собі кімнату, у мене кілька гостьових кімнат, - вона схопила дівчину за руку і потягла за собою.

Алька не чинила опір, вона, справді, почувала себе розбитою і хотіла їсти, у неї боліли всі кістки та місця, які перетягувала мотузка. Крісті повела гостю довгими коридорами, вирізаними в мармуровій горі, прочиняючи то одні, то інші двері, майстерно інкрустовані самоцвітами:

- Дивись, сестричка, це яшмова кімната, а це – бірюзова. А, може, тобі більше сподобається оброблена рожевим кварцом?

Кімнати були схожі між собою, невеликі, акуратні, але кожна викладена своїм каменем, меблі теж були інкрустовані самоцвітами на тон темніший або світліший від основного. Може, були ще й інші гостьові, але Алька надто втомилася, щоб продовжувати огляд, і обрала рожеву кімнату. Крісті показала їй ліжко під балдахіном. Кам'яне ліжко було вкрите м'якою периною і застелене найтоншою постільною білизною. Без лялькових рюшиків і бантиків, завдяки кольору - це була кімната для Барбі, але для розкішної, вишуканої Барбі. Нічого зайвого, все гармонійно та красиво. Зовнішнього джерела освітлення не було видно. Напівпрозорі стіни, здавалося, самі випромінювали світло. Крісті показала і суміжну зі спальнею ванну кімнату, поєднану з туалетом. Умільці-гноми проклали водогін та каналізацію, які бездоганно функціонували вже, мабуть, багато років. Особливо вразили іномирянку крани з гарячою та холодною водою. Ванна кімната також вся була викладена рожевим кварцом, а сама ванна та туалет вирізані із цілісного рожевого мармуру.