Глава 5. Життя у травниці.

Пробудження виявилося зовсім не таким приємним, як сон без сновидінь, де Алька перебувала останні кілька годин. Крижана вода лилася на обличчя, дівчина смикнулася, відкрила рота і закашлялася від рідини, що потрапила в горло. Вона схопилася, перелякано дивлячись на стару, що спокійно поливала її з кухля.

- Міцно ти спиш, дівчино...

- Та я завжди чуйно спала, навіть не знаю, чому мене так розморило. А що, вже багато часу? - Вона спробувала визирнути за фіранку, тому що в її кімнатці вікна не було і досі стояла приємна напівтемрява.

- Авжеж, дивись, сонце вже встало, а тебе ще ні.

Наскільки Алька знала, цієї пори року сонце встає досить рано і причини вставати разом з ним у неї ніколи не було. Чи не грядки ж полоти? Щоправда, у місті Алька і лягала не з сонечком, а ближче до півночі, плюси цивілізації у вигляді електричного світла дозволяли вести такий спосіб життя. А тепер, певно, доведеться звикати до іншого розпорядку.

Насамперед, стара змусила дівчину винести на вулицю матрац.

- У мене в ліжкові ніяких дрібних кровососів водитися не може, бо наповнений матрац корисними травами, тут і полин гіркий, уже знайомий тобі, і пижма, і сіно лугове. Але просушити на сонечку, трави силою небесною наповнити ніколи не завадить. А сама біжи до струмка, там, в яру, за лазнею, - Фрея простягла дівчині рушник, - умийся чистою водою та мокрим рушником обтирайся до червоного.

Подумавши про студену ключову воду, Алька зіщулилася, вона завжди погано реагувала на холод, ледве що - одразу ж застуджувалася.

- Може не треба? Я й так під зливою вимокла та боса по калюжах йшла, захворію, напевно.

- Захворієш, - кивнула головою Фрея. – Якщо не підеш зараз до струмка, а якщо підеш і щодня ходитимеш, Мати Сира Земля та Водиця-сестриця не дозволять.

Якщо вирішила залишитися біля лісової відьми ученицею, то слід слухатись. Алька взяла простягнутий рушник.

- Обітрешся мокрим - не витирайся, нехай тіло само обсохне. Так ти данину віддаси і сонечку - Небесному Вогню, і Духу Повітря. З'єднаються в тобі сили Води, Землі, Повітря та Вогню, хто ж із них тобі захворіти дозволить?

Так Алька і стала ученицею старої травниці. Вставала щодня разом із сонечком, босоніж до струмка йшла, мокрим рушником обтиралася, а потім стала просто студеною водою обливатися, на свіжому повітрі обсихала. Коли роси були, росою вмивалася, а то й сама в росяних травах каталася. Якось помітила Фрея, що мружиться Алька, ті предмети, що вдалині, бачить погано, що й не дивно, все життя провівши в квартирі, вона, природно, заробила короткозорість. Звеліла в миску води зі струмка набирати, опускати обличчя і у воді моргати. Поступово очі дівчини прочистилися, зір прояснився і проблема зникла сама собою.

Першого тижня Алька ковтала, як їй веліла знахарка, порошок із сухого полину, запиваючи водою. Спочатку слабкість і запаморочення посилилися, вона навіть вирішила, що дні несподіваного поліпшення стану, спричинені викидом адреналіну, скінчилися, і вона повернеться до свого звичного стану, або й гірше. Може, час прощатися із життям настав? Але Фрея заспокоїла її, пояснивши, що організм, коли очищається, завжди відчуватиме загострення хвороб та погіршення стану, і це добрий знак, отже, процес пішов і скоро їй стане краще. І справді, через тиждень Алька почала приймати траву Божого дерева і стан її повільно, але вірно почав покращуватися. Рідше вже крутилася голова, не так дошкуляла слабкість, незважаючи на те, що харчування було вегетаріанським і не надто ситним.

У спеку Фрея піч у хатинці не топила. У неї була друга пічка на вулиці. Точніше, однією частиною вона притискалася до лазні, а з вулиці можна було її топити та готувати їжу. Частина печі заходила всередину лазні, де на ній постійно грілися два чани з водою, і щодня можна було паритися та купатися. Паритися знахарка веліла не рідше, ніж раз на тиждень, а купалися і Алька, і стара щодня.

Про те, що Фрея готувала і чого навчила Альку, треба говорити окремо. У коморі травниці були борошно, кілька видів круп, сіль, удосталь сушених грибів та ягід. Практично все інше доводилося шукати в лісі, і меню пустельників активно поповнювалося дикорослими травами та корінням.

Готували їсти Фрея і Алька часто ввечері, тоді їжа закипала, а потім стояла в печі, що остигає, до самого ранку, повністю розкриваючи смак і аромат трав.

Іноді, коли вони йшли в пошуках трав на цілий день, готували на вогнищі, у казанку, і тоді стара варила їжу по-швидкому, як вона казала, тоді трави залишалися майже свіжими і смак був зовсім інший. До того ж страва приємно пахла димком.

Альці подобались обидва варіанти, а Фрея стверджувала, що вони обидва корисні, але по-різному. Їжа, зварена швидко, насичує організм затятою силою (як зрозуміла Алька - вітамінами), а повільно приготовлена їжа дає йому відпочинок, тому що легко засвоюється, що теж добре.

З борошна знахарка пекла прісні коржики, щедро підмішуючи в тісто різні трави.

У юшку і кашу теж часто додавалися зовсім несподівані компоненти, які Алька досі вважала бур'янами і навіть не подумала б, що їх можна вживати в їжу.

Фрея розповіла, що і в перші, і в другі страви відмінно йдуть кропива, листя та суцвіття конюшини, листя мати-й-мачухи, кислиця, мокриця, дикорослий щавель, лобода, молоде листя та коріння лопуха, черемша. Найчастіше вона вибирала одну рослину, як базову, а решту додавала в меншій кількості у різних варіантах, так що практично щоразу їжа мала зовсім інший смак. Могла, для різноманітності, вкинути горстку листя берези чи дуба, малини, смородини, лісової суниці, чорниці, суцвіть ромашки, листя подорожника, трава звіробою та богородська трава йшли як приправи. Цикорій давав у їжу молоді пагони, листя, стебла та коріння. А товсті соковиті листочки трави, яка щедро встеляла землю, знахарка називала її то жирною травою, то сосонкою, цілком можна було готувати як самостійну страву, смак її був пряний, трохи терпкуватий, і Альці дуже подобався, до того ж ця трава давала білок, якого трохи бракувало у харчуванні та була надзвичайно корисна для здоров'я.