—Прокинулася я від сильних стуків, хтось дуже сильно хотів попасти в мою кімнату .
——Хто там так рано— пробурмотіла я відкриваючи двері і все ще надіючись на те що я зможу поспати ще трішки.
——Елізабет Dragons ти з розуму з'їхала? яке рано? на годиннику 12:30, і в мене до тебе є прекрасна новина.
——Цікаво яка ж така термінова новина яка не дала мені поспати? ну давай викладай Нік.
——Якщо тобі так цікаво то я почну? — він ніби спеціально тягне кота за хвоста.
—— Ну Лемерт кажи.
—— добре, сьогодні відбувся розрив захисного копола який захищає Академію від темної магії, і був він розірваний не сам по собі і не просто так. Саме головне те що їм потрібні сильні маги аби залатати диру в куполі, так до чого я виду? А згадав вони просять твоєї допомоги. — Сказати що я була в шоці нічого не сказати я просто не мала що сказати ну все ж таки я змогла опанувати себе.
——Чому саме я.
——Тому що вже усі знають про те що ти зробила в Драконії і всі зрозуміли що ти дуже сильна тому вирішили попросити твоєї допомоги доречі на кордоні потрібно бети у 13:40 в тебе залишилося менше години тому поквапся.
—— А ти не ідеш?
—— Ні в мене інші справи тому до зустрічі Лізі
—Ну що тут скажеш я пішла збиратися так як на вулиці було холодновато я оділа чорні джинси водолазку чорного кольору і джинсову куртку волосся я вирішила не чіпати лише розчесати.
Через декілька хвилин я була на місці вийшло так що я навіть трохи запізнилася.
Було прийнято рішення потроху вливати магію в плетіння куполу через пів години краї куполу почали стягуватися, але там на другому кінці куполу я побачила рух ще і ще потім я розгледіла людину чи не людину навіть якщо це істота мені всеодно щоб воно не було воно поранене.
—— Там людина і вона поранена нам потрібно допомогти.
——міс Dragons ми не можемо так просто розірвати плетіння це може призвести до летальних випадків, ви мене розумієте?
——Ні мені не вперше бачити як людина помирає але я не буду свідком ще однієї смерті— я одним рухом розірвала плетіння. Вийшовши за межу я змогла побачити що передімною чоловік при цьому ще й дуже красивий але хоть в одному я не помилась він був поранений я підійшла до нього і допомогла йому перейти межу потім я допомогла йому присісти на землю.
——Елізабет ми не втримаємо копол потрібна ваша допомога. —— Я не розбираючи направила руку прямо на розрив і з усіх сил влила в плетіння магію кінці куполу зразу ж скріпилися і загорівшись червоним сяйвом знікли давши нам зрозуміти що копол справний і може продовжити роботу.
Я повернулася до чоловіка поклавши руку на його рану я почала зцілення його ран але не знаю які емоції мною керували я подивилася йому в очі і я побачила в них те що не потрібно було бачити тому що зараз передімною сидів поранений демон якого я сама впустила на територію Академії він в буквальному сенсі витягував з мене магію і лише після майже пустого резерву я зрозуміла хто передімною це був не звичайний демон це був Люцифер і після того як я це зрозуміла я поринула в цілковиту темряву.
#4721 в Фентезі
#1187 в Міське фентезі
#728 в Бойове фентезі
магічна академія, від ненависті до кохання, дракон і інші магічні істоти
Відредаговано: 23.04.2022