Друг чи ворог

Я не встигла навіть видихнути як з'явилася в кімнаті, і на мій подив провідника не було дивно. Я почала розглядати кімнату, відверто кажучи я була сильно здивована, кімната була виконана в пастельних тонах віддаючи перевагу лавандовому і бежевому кольорам. Вона була напрочуд великою розрахованою на двох людей, тут було дві шафи купе, посеред кімнати стояв стіл, два робочих крісла, а також два маленькі стільці, і два великих ліжка. Я трішки пройшлась по кімнаті і побачила непримітні двері відкривши їх я побачила вагу і душ цікаво.

Ще трішки подивившись на свою тепер кімнату я почала розкладали свої речі як тільки я дійшла до половини першої валізи в мене наслідку на яке я викинула всі свої речі  з'явився лист як тільки я взяла його в руки на ньому почав з'являтися текст.

" Вітаю тебе з прибуттям в Академію але це ненадовго твій татко свято вірим що тут тебе захистять він помилився ти скарг помреш і це найменше що я можу для тебе зробити тебе чекає смерть болісна і повільна ох мила Лізі знала б ти як я читаю нашої зустрічі.Твій татко і брат думали що сховають тебе що ж їм вдалося я довго тебе шукав а тепер ти в тому місці де я знаю кожен куточок тому ти скоро помреш і я забиру твою магію..."

——Ми ще подивимося хто кого—після моїх слів лист зник я продовжила розкладати свою валізу через пів години я закінчила свою справу і зрозуміла що я зголодніла переодівщись в чорні джинси і білу сорочку я вирішила піти на пошуки їжі. Я зійшла на перший поверх і спіткнулася об останню сходинку але не впала мене впіймали. Коли я підняла голову щоб побачити свого рятівника то побачила того кого не очікувала побачити.

——Лемерт? Ти що тут робиш?—сказати що я була здивована нічого не сказати, я навіть не розуміла що він тут робить.

——І тобі привіт і досить назвати мене по прізвищу  можна просто Нік, і я тут теж навчаюсь ти забула?— він просто посміхався та як він взагалі може ось так просто дивитися мені в очі.

—— Добре Нік але я думала ти вже випустився.

——Ти щось плутаєш випустився мій брат. 

——В тебе є брат? —Я була здивована я не знала що в Ніка є брат.

——Так Вільям Лемерт, і він буде викладати тут в першокурсників майстерство бою, тому готуйся, він поблажок не дає скажу по своєму досвіді . І доречі перед тобою зараз стоїть найкращий учень  Академії.—  я вперше  за цей рік засміялася щиро від душі .

—— Найкращий учень Академії не вірю що що але мене ти не переможиш в двобої. — Я  ще б досі сміялася але мій живіт вирішив по іншому .

—— Ти голодна? Так ось чому ти зла завжди тебе не годують . —тепер сміялися двоє .

—— Так я тому і вийшла в пошуках їжі. Ти часом не знаєш де її можна знайти?

—— Ходімо я тебе проведу там якраз зараз почалась вечеря, ато ти ще щось зламаєш . — ми дійшли до їдальні і мені відкрився просто прикрасний вид  в один момент я опинилася біля озера де стоять столики і Лавочки дехто просто сидів на землі я справді бачила це в перше але як тільки я ввійшла в ці двері відразу ж усі почали шептатися я навіть чула обривки слів.

—— Якщо хочеш ми можемо піти звідси а їжу можна взяти із собою.——  ені так не піде я зараз інша і не повидуся на їхні провокації.

—— Ні мене все влаштовує —— Посміхнувшись стервозною усмішкою я сіла якраз посередині між ними усіма і подумки зробила замовлення що що а це я знала як робити тому що в нас в палаці була така ж сестема. Передімною з'явилася моя довгоочікувана їжа. І не дивлячись на них усіх  після вечері я пішла в кімнату. І вже лежачи у ліжку передімною з'явилося нове питання. Хто ж для мене Нік друг чи ворог, і хто посмілився мені погрожувати, саме з цими питаннями я поринула у царство Морфея.