Академія зустрічай мене

—— Я сиділа збирала речі і чомусь я згадала слова Пітера —— Батьку нехай робить те що їй подобається всеодно не їй же сідати на трон.—— Аз Пітер знав би ти що твої слова не виявляця правдою.

—— Що все-таки вирішила їхати? —В кімнату ввійшов Дядечко.

—— Так все-таки мені потрібно це спілкування з іншими людьми і потрібно жити далі —Я посміхнулася йому

——Я знав що ти поїдиш ну тоді не буду заважати поквапся провідник з'явиться 18:30 — Я увімкнула телефон на екрані висвітилось 13:05 .

——Дякую і мені справді подібно пришвичитися. — Я вирішила не брати всякого барахла зібрала одяг він помістився в одну зачаровану валізу. В іншу я склала взуття якого в вене було доволі багато як і одягу я люблю красиво одягатися, косметичку, аптечку на всякий випадок, прикраси та одну річ без якої я нікуди не іду це мій меч.

Все ідеально вмістилося ну впринципі туди і так би все вмістилося цеж зачаровані валізи чого я очікувала. Через декілька хвилин до мене прийшли і повідомили що вечеря накритя і щоб я ішла за родинний стіл. Було дивно називати їх своєю сім'єю адже лише кілька місяців тому в мене була сім'я а зараз їх немає .

——Елізабет  ходи сідай поїси скоро прибуде провідник—звернулася до мене Лідія вона була дружиною дядечка але наполягала щоб я зверталася до неї на ти.

—— Звичайно дякую —я присіла і почала їсти .

—— Хвилюється? — Запитав мене Дерек- це мій брат двоюрідний син Віктора і Лідії.

—— Чому ні я ніколи не хвилююсь.— відповіла я .

—— Точно? ато я як перший раз збирався в Академію то від хвилювання знепритомнів. — Він засміявся і перевів погляд із своєї тарілки на мене.

—— Ні  я абсолютно не хвилююся, доречі хотіла запитати ти що не відправляєшся сьогодні в Академію? — Я неж перевела на нього погляд і почалася гра хто перший кліп не ну і як завжди я програла.

—— Ні я з'явлюся в Академії не раніше ніж через тиждень в мене ще є деякі справи.

——  Зрозуміло—  як тільки я з'їла свою порцію посеред кімнати з'явився провідник.

——Час вирушати ваше Величносте— після його слів мої валізи з'явилися біля мене дядечко підійшов до мене і обійнявши сказав 

—— Не давай комусь себе образити завжди тримай розум гострим я серце холодним не дозволяй жодним емоціям силу тебе знищити не давай їм волю..... Запам'ятай немає права тебе контролювати ти єдина в своєму роді і найсильніша, ти Елізабет Dragons, ти народжена драконом і ніхто немає влади над тобою я завжди тебе підтримаю. — в його словах був сенс і я вирішила його послухати. Далі до мене підійшла Лідія її слова мене вразили.

—— Елізабет знаєш я завжди хотіла мати доньку і зараз вона в мене є і я розумію що я не твоя мати але я зроблю все для того аби ти була щаслива тому не давай себе ображати —  я їй кивнула і вона мене обійняла я була вдячна їй за теплі слова . Потім підійшов Дерек-.

—— Сестричко ти знаєш що якщо хтось тебе хоч пальцем торкнеця то я його вб'ю я люблю тебе .

—— І я тебе люблю, я люблю вас ви тепер моя сім'я — я повернулася до провідника .

—— Ми можемо вирушати ? —  запитала я на що він просто кивнув головою я підійшла взяла його за руку  а він узяв одну з мох валіз  —— ну що Академія зустрічай мене — і ми розчинилися в повітрі....