День з якого все пішло шкереберть.

Одівшись я вібігла на вулицю заліза на коня і поїхала в сторону лісу. Це саме те місце куди введена заборона абсолютно всім навіть батькові, але я вирішила всеодно туди поїхати мене ніби щось кликало і манило а також було відчуття тривоги яке я ніяк не могла пересилити.

В один момент в мене просто потемніло в очах і я відчула як я гепнулась на щось тверде.

Прокинулася я від того що хтось дуже голосно говорить ——Та це не вона, подивись на неї хіба вона схожа на принцесу? Їм взагалі забороняється виходити за межі кордону.— Я відчуваю в його голосі якесь хвилювання здається, стоп це вони про мене? Так, взагалі яке вони право маєть мене тут тримати взагалі зрозуму зїхали.

——Так це точно вона я впевнений.— А от другий голос був впевнений і мені здалося що він був наче трохи зверхній і здається що я його вже десь чула тільки от де? Так все потрібно вибиратися звідси. Помутніння в очах ще трималося але слабо. Я потроху почала підніматися і тільки зараз я зрозуміла що я в темниці. Темній і холодній чорт! якого біса?

——Ей тут взагалі хтось є?— Ні звуку 

—— Ладно окей неохоче по доброму буде по поганому

— Я відійшла від ришітки на декілька метрів, і відігнала всі думки. Сконцентрувалася на тому щоб викликати вогонь, я звичайно не такий вже профі як мій брат, але теж дещо вмію.

 Я подумки призвала меч який в мене встигли відібрати: декілька секунд і він був уже в мене Сконцентрувавши весь вогонь так щоб він з рук переходив зразу ж на меч. Декілька хвилин і в мене вийшло.

 Ось у мене вже в руках меч який повністю наповнений магією вогню,  палає яскраво синім полум'ям, яке не залишає опіків. Можливо це через те що це мій внутрішній вогонь? не знаю. Я підійшла до ришітки і з усіх сил вдарила по ній мечем. Саме зараз я стою перед купкою попиту яка лишилася від решітки.

 Переступивши купу попиту я пішла на вихід із в'язниці, але далеко мені зайти не вийшло. Пройшовши декілька метрів мене перестріла варта.

——Ти хто така? І що ти тут робиш? І якого біса в тебе в руках зброя?— Вони витягнули мечі і вони засвітилися червоним вогнем. І я звичайно розумію їхню реакцію, 

——Що я тут роблю я незнаю мене оглушили і я прокинулася тут. Якого біса в мене зброя? Ну мені ж потрібно було вибратися з темниці. І моє ім'я вам всім дуже добре знайоме Я Елізабет Dragons  і якого чорта я тут роблю? — Сказати що він був здивований це нічого не сказати.

——Мені потрібно повернутися додому тому поверніть мені мого коня— Після цих слів я знову відчула тривогу, надворі вже майже стемніло.

Як тільки мені дали коня я зразу ж  поїхала додому тривога наростала з кожною секундою я розуміла що щось сталося ну що могло статися я поняття немала коли я доїхала до брами її ніхто не відкривав.

——Чорт невже нікого немає —Тоді я зробила теж саме що і з решіткою . Але коли на місці брами залишилися купка попилу я побачила що я зупинилася. Наземлі лежили тіла людей, воїнів всіх хто захищався при напад на королівську сім'ю. Я побігла в палац я шукала батька і брата і я знайшла але це було надто пізно Пітер був мертвий. Впавши перед ним на коліна я плакала сльози текли з очей зкаженим ритмом.

——Ліз? Ліз... Лізі.... Підійди

——Таточку — Я підбігла до батька

——Таточку тримайся, тримайся я... я врятую тебе— Я затиснула рану і почала застосовувати магію. Але батько взяв мої руки в свої.

——Лізі... Знай ми завжди будемо з тобою.... Ніколи не забувай.... Ти не одна ... Я помираю...але пообіцяй що...ти поступиш...в академію...і коли закінчиш навчання ти .... Відновиш королівство...і сядеш на трон... будеш правити чесно... Обіцяй 

——Обіцяю— сльози текли рікою — Обіцяю що якщо я сяду на трон то я знайду вбивцю і помщуся Обіцяю

—— Не потрібно... помсти ....знай... ми.. любимо тебе ... Лізі ...забири мамину.... корону ...відтепер вона ...твоя  і....—— Він закрив очі і заснув на вічно.

—— Ні ні Ні ви не можете мене залишити ні .

——Ми завжди з тобою .

——Мамо?

——Так це я мила але я не надовго лише віддати дещо    —Переді мною з'явилася мама в неї в руках була корона її корона .

——Вона належить тобі ——Вона оділа її мені на голову і вона зназу ж змінила свій колір вона стала чорна з червоним каменями.

——Знай мила ми любимо тебе. — Вона розчинилася в повітрі а я закричала з усієї сили що були в мені в цей момент від мого крику рознеслась хвиля вогняної енергії.....