6.

Минуло вже три роки з того часу, як я ліг під скальпель хірурга Альберта Мазура у будинку під номером тринадцять. Моє життя без magnus pectus змінилося на краще: тепер я працюю у престижній дизайнерській фірмі, і у мене гарні перспективи кар’єрного росту. Два роки тому, відпочиваючи в Єгипті, зустрів чудову дівчину Анастасію. Вона тоді тільки-но розійшлася з колишнім і насолоджувалася бажаною свободою. За приємним збігом обставин дівчина мешкала у тому ж місті, що і я. Три місяці тому ми зрозуміли, що кохаємо одне одного, і я переселився до неї.

Одного вечора ми, як звичайно, лежали поруч і розмовляли про те, як кожен з нас провів цей день. У мене тоді був завал на роботі, і розказувати було особливо нічого, зате Анка із захопленням торохтіла про парфуми, які їй подарував начальник на день народження.

— З якого це дива він тобі такі подарунки робить? — спитав я, позіхнувши. — Ти що, з ним фліртуєш?

— А втім, — додав я, помовчавши, — роби собі, що хочеш. Тільки не нарікай, якщо одного чудового дня я від тебе піду. Ти прийдеш у цю квартирку, а мене нема. Лише на столі лежатиме коротенька прощальна записочка.

Я помовчав, і якомога рішучішим тоном закінчив:

— Мені все одно, де ти проводиш день і з ким, але роги собі я наставляти не дам.

Анка уважно та трохи налякано подивилася на мене і тихо мовила:

— Деколи мені здається, що у тебе зовсім немає серця. Я ж кохаю тебе, а ти таке кажеш… До речі, ти мені ніколи не розповідав, що це у тебе за шрам через усю грудну клітину? — Анка ніжно провела мізинцем по звивистій білій смужечці.

— Та нічого особливого… У мене була рідкісна хвороба серця, і один хірург, якому я буду безмежно вдячний аж до скону, позбавив мене від неї.

— А прізвище цього хірурга часом не Мазур? — боязко запитала Анка.

Моєму здивуванню не було меж.

— Звідки дізналася?

Анка раптом встала з ліжка і, засвітивши торшер, почала порпатися у нижній шухляді шафи. Назовні вилітали старі блузки, спідня білизна, клаптики якоїсь білої тканини…

— Що ти шукаєш?

Анка продовжувала цілеспрямовано копирсатись у шафі. Раптом, радісно вигукнувши, вийняла звідти закорковану скляну пляшечку з різнокольоровими блискітками всередині.

— Що це?

— Поглянь, — таємниче сказала Анка і подала мені дивний флакон. При детальнішому розгляді блискітки виявилися мініатюрними комашками, що переливались усіма барвами веселки. Нахилив баночку — висохлі тільця комашок зашурхотіли одне об одного. Якась незатишна ситуація… Що за безглузда гра у таємничість?

— Що це таке? Поясни!

— Справа у тім, — похиливши голову додолу, пояснила Анка, — що я теж лікувалась у доктора Мазура. Він витяг їх у мене звідси, — дівчина доторкнулася пальцем до скроні.

Анка спробувала було притулитися до мене, та я її відштовхнув. Кров закипала від роздратування, що це дівчисько  лиш тепер відкрило мені свій найбільший секрет.

— Виходить, ці різнобарвні комашки…

— Це таргани, які жили в моїй голові, — Анка мало не плакала. — Вони мертві, і я, начебто, вже не почуваюсь нещасною. Але з ними не почувалась такою самотньою, як зараз. Без них мені деколи так сумно… Знаєш, до операції я любила малювати. Мої картини були звичайною мазнею, але мені подобалося просто водити пензлем по полотну. А після видалення тарганів зовсім перестала, ніби відрізало. Відчуття, що всі мої картини, всі безглузді вчинки зосталися у минулому, мало б мене гріти. Але чомусь не гріє…

Анка подивилася на мене великими заплаканими очима, в яких застигло єдине питання, на яке вона не знала відповіді.

— Що мені робити, що? Допоможи мені… — прошепотіла ледь чутно.

Анка ридала у мене на плечі, а моє серце ні на йоту не пришвидшило спокійний та рівномірний ритм. Ніякого болю, ніяких емоцій. Крижинка, яку вставив доктор Мазур мені в серце, наповнювала груди приємною холоднечею.

— Роби що хочеш, — позіхаючи, відповів я та зосередився на футбольному матчі, який якраз транслювали по телевізору.

P.S. Усі дійові особи, крім доктора Альберта Мазура і мене самого, є повністю вигаданими. У зв’язку з особистим побажанням доктора, я змушений відмовляти у проханнях повідомити повну адресу його клініки чи виписати направлення на лікування. Тому звертатися до мене з цього приводу не тільки марно, але і безглуздо.

P.P.S Хай береже вас Бог.