3.

Доктор Альберт Мазур виглядав зовсім не так, як я його собі уявляв: високий, худий, з пронизливими сірими очима і стрункою поставою, він радше скидався на якогось англійського лорда, ніж на лікаря.

— Так, поглянемо… У вас, друже, третя стадія  magnus pectus, — промовив він похмуро. Я зі страхом подумав, що такий тон хірурга спричинений моїм діагнозом, і приготувався до найгіршого. Втім, під час подальшої розмови мені стало зрозуміло, що у Мазура така манера спілкування. Вона не залежить ані від співрозмовника, ні від теми розмови, і пасує хіба що святеннику під час поминальної служби.

— Я можу призначити операцію на завтра. Ви не проти?

І, не чекаючи моєї відповіді, доктор Мазур щось записав у невеличкому блокнотику. Скрипнули двері, і у кабінет зайшла худенька медсестра. Втім, зважаючи на похилий вік, її, мабуть, було б доречніше назвати «медбабусею». Підстаркувата жінка у білому халаті ледь чутно зробила кілька кроків і стала трохи осторонь, чекаючи доручень. Альберт Мазур ретельно обстежив мене фонендоскопом і уважно проглянув результати кардіограми, бурмочучи під ніс якісь незрозумілі латинські слова. «Здається, переді мною дійсно майстер своєї справи», — подумав я і трохи заспокоївся.

— Скажіть мені, будь ласка, чи великий ризик ускладнень після цієї операції? — раптом спитав не до ладу.

Доктор заскреготів, ніби щось глибоко у грудях роздирало йому нутрощі. Лише через кілька секунд я збагнув, що Альберт Мазур сміється.

— Ви не перший, хто ставить мені таке запитання, — відповів він замогильним голосом, відсміявшись. — Вам, напевно, це потрібно для самозаспокоєння? Хочете, щоб я вас запевнив, що ризик ускладнень мінімальний, еге ж?

— Та ні, — збентежився я, — мені всього-на-всього потрібно знати справжній стан речей…

— Якби ж то, голубе, якби ж то. Якщо ви придивитесь до оточуючого натовпу, зрозумієте: люди  кожен день прагнуть, аби їх заспокоювали! — піднявши вказівний палець догори, вигукнув Альберт Мазур. — «Скажіть, а ця ковбаса свіжа?», «А цей екран безпечний для очей?» — питають продавців у магазинах, які, в свою чергу, відповідають завченими заспокійливими фразами, щоб покупців не гризли сумніви щодо якості товару. «Скажи, мила, чи ти будеш кохати мене вічно?» — «Звичайно, коханий!» Кажу вам, люди бажають сприймати лише те, що їх заспокоює, хочуть чути лише тих, хто каже їм приємні речі. Сподіваюся, ви мене розумієте?

Альберт Мазур рвучко піднявся з крісла і став метатися кабінетом вперед-назад, неначе хижий звір у клітці.

— Ми всі прагнемо самозаспокоєння, хочемо зануритись у нього по тім’я, щоб чорний ворон сумнівів якомога рідше дарував нам безсонні ночі.

— Ви цинік, — тихо відказав я.

— Можливо. Втім, вік дає мені на це право. Хочете ви цього чи ні, а я скажу правду щодо наслідків операції: ви, голубе мій, помрете на операційному столі зі ймовірністю двадцять п’ять відсотків. Можливо, — усміхнувся доктор, — ви знайдете іншого лікаря, який з посмішкою запевнить вас, що все буде гаразд. Але я не з таких… До побачення. Бажаю вам гарно виспатися перед завтрашньою операцією.

— Ганно, проведіть, будь ласка, добродія у палату номер п'ятнадцять. — повернувся хірург до медсестри, яка весь цей час незворушно стояла попід стіною.