Глава 23

Після грандіозного весілля, що стало кульмінацією їхньої історії кохання, Віра та Сергій потребували часу лише для себе. Постійні турботи про "Відродження", подолання "жалів" зростання та насичений графік останніх місяців виснажували. Медовий місяць мав стати їхнім особистим оазисом спокою, де вони могли б повністю зануритися одне в одного, без відволікань.

Вони обрали Італію, країну мистецтва, краси та неперевершеної романтики. Це було спільне рішення, адже обоє мріяли про подорож, де можна було б поєднати культурні враження з відпочинком на узбережжі. Їхня перша зупинка була у Флоренції – колисці Відродження.

День за днем вони бродили вузькими вуличками, дихаючи історією та насолоджуючись шедеврами мистецтва. Віра, з її чутливою душею, була вражена величчю Мікеланджело та Леонардо да Вінчі. Сергій з захопленням ділився знаннями про архітектуру та історію, помічаючи, як її очі сяють від щастя. Вечори вони проводили у затишних тратторіях, смакуючи справжню італійську кухню та вино, ділилися враженнями дня і просто насолоджувалися присутністю одне одного.

— Дивно, — якось сказала Віра, дивлячись на вечірнє небо Флоренції з тераси їхнього готелю. — Ще зовсім нещодавно я думала, що ніколи не буду щасливою. А тепер я тут, з тобою, і це схоже на казку.

Сергій міцно обійняв її: "Це не казка, кохана. Це наше життя. Життя, яке ми з тобою побудували".

Після кількох днів культурного занурення вони вирушили на Сицилію, щоб насолодитися морем і сонцем. Тут вони знайшли невеличку віллу на узбережжі, подалі від галасливих курортів. Дні зливалися в єдиний потік блаженства: ранки починалися з прогулянок пляжем, потім були плавання в кришталево чистій воді, довгі обіди на терасі з видом на море та вечірні спостереження за заходом сонця, що фарбував небо в неймовірні кольори.

Вони багато розмовляли, ділилися найпотаємнішими думками, будували плани на майбутнє – не лише для "Відродження", а й для їхньої родини. Сергій розповідав Вірі про свої дитячі мрії, а вона йому – про свої надії, які тепер набули реальних обрисів поруч із ним. Кожна розмова лише зміцнювала їхній зв'язок, роблячи його ще глибшим.

Віра відчувала повне розслаблення, її тіло та душа відпочивали. Вона більше не відчувала тиску, сумнівів чи болю. Поруч із Сергієм вона була повністю собою – жінкою, яка кохає і яку кохають. Її магнолія в душі квітла у повну силу, вбираючи сонце і спокій.

Одного вечора, сидячи на березі моря і слухаючи шум хвиль, Сергій взяв її руку і ніжно поцілував перстень.

— Минуле залишилося позаду, Віро, — прошепотів він. — Тепер є лише ми. І наше щасливе майбутнє.

Медовий місяць став не просто відпочинком, а символічним переходом до нового етапу їхнього життя. Вони повернулися в Україну оновленими, сповненими енергії та готовими до нових звершень – як у бізнесі, так і в особистому житті. Їхній союз був міцним, як ніколи, готовий до будь-яких викликів, які принесе доля.