Глава 17

Випробування з наклепом стало гірким, але надзвичайно важливим досвідом для Віри. Воно не лише перевірило її на міцність, а й загартувало її дух. Проте, навіть попри цю публічну перемогу, тіні минулого все ще чіплялися за її душу, не дозволяючи повністю віддатися новому щастю.

Битва за добре ім'я та тріумф "Відродження"

Перші дні після атаки були справжнім пеклом. Телефон Віри розривався від дзвінків, її сторінки в соцмережах атакували хейтери, а деякі партнери, які тільки-но почали співпрацювати з "Відродженням", висловлювали сумніви. Вона відчувала, як старий біль, здавалося б, повністю подоланий, знову намагається проникнути в її душу, викликаючи напади паніки та зневіри.

Але цього разу Віра не була сама. Сергій став її справжнім щитом. Він не дозволив їй зануритися у відчай, був поруч 24/7, підтримував і заспокоював.

— Кохана, — говорив він, міцно обіймаючи її. — Це їхні останні судоми. Вони не можуть бачити твого світла. Ми сильніші. Ми доведемо свою правду.

Сергій негайно підключив своїх найкращих юристів, які взялися за справу з усією серйозністю, фіксуючи кожен наклепницький матеріал і готуючи позови. Світлана, як завжди, діяла рішуче. Вона мобілізувала свої зв'язки в медіа, щоб організувати потужну контратаку.

— Ми влаштуємо брифінг, Віро, — наполягала Світлана. — Ти сама розкажеш свою історію, але цього разу – офіційно, з позиції сили. Ми покажемо, хто насправді є жертвою, а хто – нікчемним наклепником.

На брифінгу Віра трималася неймовірно впевнено, хоча серце її калатало. Вона розповіла свою історію – про зраду, про біль, про шлях до відродження і про те, як цей досвід надихнув її на створення центру "Відродження". Її слова були настільки щирими і сповненими внутрішньої сили, що більшість присутніх не могли стримати сліз. Вона не звинувачувала, а просто констатувала факти, показуючи, що її сила у вразливості та здатності знову піднятися.

— Я пережила зраду, — її голос звучав упевнено, — але я не дозволю цьому зламати себе чи знищити мою мрію. Центр "Відродження" – це не про помсту, це про надію. Про те, що навіть після найтемнішої ночі сходить сонце.

Реакція була приголомшливою. Громадськість була на її боці. Деякі видання, що поспішили опублікувати бруд, були змушені вибачатися. Натомість, центр "Відродження" отримав небачений раніше резонанс, а Віра – ще більший авторитет як психолог. Ця криза не роз'єднала їх, а, навпаки, зміцнила її довіру до Сергія. Вона бачила його справжнє обличчя, його незламну віру в неї.

Після публічної перемоги, коли шквал емоцій трохи вщух, Сергій запросив Віру до себе додому. Атмосфера була теплою та затишною. Він обійняв її, дивлячись їй глибоко в очі.

— Ти була неймовірна сьогодні, Віро. Я пишаюся тобою, — сказав він, його голос був сповнений ніжністю та гордістю. — Я кохаю тебе. Я знаю, що ти відчуваєш те саме.

Його слова, хоч і бажані, раптом викликали у Віри паніку. Вона відчула, як її серце стискається від знайомого страху. Вона згадала всі обіцянки Макара, його слова про кохання, які виявилися брехнею. Вона хотіла відповісти тим же, кинутися в його обійми, але щось тримало її

Вона відсторонилася, дивлячись на нього з болем у очах.

— Сергію... я... я теж відчуваю до тебе дуже сильні почуття. Ти такий добрий, такий надійний. Я бачу, як ти мене підтримуєш, як дбаєш. І я вірю тобі, справді вірю... але... — її голос тремтів. — Я ще не готова до нових стосунків. Мені так важко після розлучення, після всього, що сталося. Мені здається, я ще не зцілилася до кінця, щоб повністю відкритися і дати тобі те, що ти заслуговуєш. Це все так швидко для мене...

На обличчі Сергія з'явився сум, але одразу ж поступився місцем розумінню та терпінню. Він знову взяв її руки у свої, м'яко погладжуючи їх.

— Я розумію, Віро. Я бачу твій біль, твій страх. І я поважаю його. Моє завдання не змусити тебе, а допомогти тобі знову довіряти. Я чекатиму. Стільки, скільки потрібно, щоб ти була готова. Я просто буду поруч. І ти знаєш, що мої почуття щирі.

Його слова були бальзамом. Вони не усунули її страх повністю, але дали їй простір для дихання. Вона відчула безмежну вдячність за його розуміння. Вона обійняла його, хоч і не змогла відповісти тим же прямим зізнанням у коханні, розуміючи, що їй потрібен ще час.

Олег продовжував бути вірним другом. Він щиро радів її успіхам і завжди був готовий надати підтримку, залишаючись впевненим, що Віра знайде своє щастя.

Світлана стала не просто найкращою подругою, а й надійним партнером у розвитку центру. Її юридичні знання та зв'язки були безцінними, а її незламний оптимізм та віра у Віру надавали їй сил.

Що стосується Макара та Мар'яни, то вони повністю зникли з її життя. Їхні імена більше не викликали жодних емоцій. Спроба завдати шкоди обернулася для них повним фіаско та ще більшою ізоляцією. Віра відчувала до них лише байдужість, розуміючи, що їхня історія – це закрита, пройдена сторінка.

Віра стояла на порозі свого нового, наповненого сенсом життя. Вона пройшла шлях від розбитого серця до майже повного відродження. Її магнолія цвіла, але останні пелюстки ще чекали на повне розкриття, яке залежить від її здатності повністю відпустити минуле і відкритися новому коханню.