Глава 15

Після тієї відвертої розмови в будинку Сергія, Віра відчула, наче з її душі зняли важкий тягар. Слова Сергія про кохання, його терпіння та розуміння були саме тим, що їй було потрібно для остаточного зцілення. Вона дозволила собі кохати і бути коханою, але її серце ще обережно робило перші кроки на цій незвіданій території.

Їхні стосунки почали розвиватися інтенсивніше, але дуже органічно. Кожен день приносив їм нові відкриття одне в одному. Вони проводили разом дедалі більше часу – робочі зустрічі плавно перетікали у спільні вечері в ресторанах, де вони не поспішаючи обговорювали все на світі, від світових новин до спогадів дитинства. Вихідні вони присвячували спільним захопленням: подорожам за місто, довгим прогулянкам лісом, відвідуванню театрів та музеїв. Кожна мить поруч із Сергієм наповнювала її внутрішнім спокоєм та радістю.

Сергій був для Віри справжнім партнером: він підтримував її у всіх починаннях, надихав на нові професійні звершення та був надійним плечем у моменти сумнівів. З ним вона відчувала себе повністю прийнятою і захищеною. Її страхи, викликані минулою зрадою, не зникли миттєво, але поступово розвіювалися під впливом його щирості та відданості. Вона ділилася з ним своїми найпотаємнішими думками та переживаннями, знаючи, що він вислухає та зрозуміє без осуду. Його ніжні поцілунки та обійми дарували відчуття безумовної любові та довіри, яке вона ніколи раніше не відчувала.

Кожного разу, коли Макар або Мар'яна спалахували в її пам'яті, образ Сергія поруч з нею одразу ж витісняв тіні. Вона бачила, як він оберігає її простір, як він дбає про її комфорт і спокій, і це давало їй сили остаточно залишити минуле позаду.

Олег залишався для Віри вірним і надійним другом. Він був першим, кому вона розповіла про свої наростаючі почуття до Сергія.

— Це чудово, Віро! — щиро радів Олег, побачивши її сяючі очі. — Я бачу, як ти змінилася поруч із ним. Ти сяєш. Ти заслуговуєш на це щастя. І ти знаєш, я завжди буду поруч, що б не сталося.

Їхня дружба стала ще міцнішою, заснованою на взаємній повазі та глибокому розумінні. Віра цінувала його щирість і те, що він завжди залишався її опорою, ніколи не намагаючись змінити характер їхніх стосунків, а лише щиро радіючи її щастю.

Про Макара та Мар'яну Віра тепер дізнавалася лише зрідка, від спільних знайомих. Чутки свідчили, що Макар повністю розгубив свої зв'язки та фінансові заощадження. Він загруз у боргах, а його ім'я стало синонімом ненадійності та підлості. Його спроби повернутися до колишнього життя були марними.

Мар'яна продовжувала вести жалюгідне існування. Вона повністю відійшла від свого звичного кола спілкування, іноді з'являючись у найменш очікуваних місцях, намагаючись знайти хоч якусь підтримку чи співчуття. Але Віра більше не відчувала до них нічого, крім повної байдужості. Вони більше не мали жодної влади над її життям. Вони були лише сумним, але важливим уроком з минулого, який допоміг їй стати сильнішою та мудрішою.

Життя Віри, наповнене коханням Сергія, міцною дружбою та професійним зростанням, розкривалося на повні груди. Проєкт у компанії Сергія процвітав, але Віра відчувала, що готова до чогось більшого, до чогось, що справді виходило б за рамки звичайної роботи і дозволило б їй реалізувати своє найглибше прагнення – допомагати тим, хто пережив біль.

Одного вечора, обговорюючи з Сергієм їхні спільні мрії, Віра поділилася ідеєю створення власного психологічного центру.

— Я хочу створити місце, Сергію, де люди, які пережили травми, зради, втрати – зможуть знайти підтримку, зцілення і знову повірити в себе. Місце, яке буде називатися "Відродження", — її очі горіли ентузіазмом. — Мої дослідження, мій досвід... я відчуваю, що маю цим ділитися.

Сергій слухав її з великою увагою, його погляд був сповнений поваги та гордості.

— Це чудова ідея. Я завжди знав, що ти прагнеш до чогось більшого. Я готовий підтримати тебе у цьому. Це буде наш спільний проєкт, — він обійняв її, відчуваючи її пристрасть до цієї справи.

Завдяки фінансовій підтримці Сергія та її власним заощадженням, а також активній допомозі Світлани, ідея швидко почала втілюватися в життя. Вони знайшли приміщення в центрі міста, розробили концепцію, зібрали команду висококваліфікованих психологів. Віра вкладала всю свою душу в цей проєкт, кожен куточок центру "Відродження" був продуманий до дрібниць, щоб створювати атмосферу спокою та довіри.

Відкриття центру стало великою подією. Були присутні друзі, колеги, журналісти. Віра виступила з промовою, в якій розповіла про важливість ментального здоров'я та свою віру в здатність людини до відродження. Її слова були наповнені щирістю та досвідом. Вона була щаслива.

Проте, не минуло й кількох тижнів після відкриття, як на Віру обрушилася чергова хвиля бруду. В інтернеті та деяких "жовтих" газетах з'явилися анонімні статті та коментарі, що намагалися дискредитувати її. Вони перекручували факти про скандал на дні народження, зображуючи Віру як "мстиву жінку", яка "знищила життя колишнього чоловіка та власної сестри", а тепер "наживається на чужому горі", використовуючи свою історію для "піару нового бізнесу". Деякі особливо гидкі коментарі навіть ставили під сумнів її професійні якості, називаючи її "нестабільною" та "нездатною допомагати іншим, коли сама пережила таку драму".

Віра була шокована. Вона думала, що вже давно відпустила минуле, але цей підлий удар знову змусив її відчути холодну долоню зради. Вона розуміла, що за цим, швидше за все, стоять Макар і Мар'яна, які не могли змиритися з її щастям. Вона відчула приплив гніву, а потім – болюче розчарування.