Глава 10.

Наступні дні перетворилися для Віри на вихор подій, що набирали обертів. Після зустрічі в офісі Світлани Макар, судячи з усього, остаточно усвідомив безвихідність свого становища. Через два дні Захаров зателефонував Світлані й повідомив, що Макар погоджується на всі умови, сподіваючись уникнути подальшого публічного розголосу та судових тяжб. Для Віри це стало першою, але відчутною перемогою. Справедливість почала відновлюватися.

Але це не означало повного спокою. Мати Віри, розлючена та засмучена, зателефонувала матері Мар'яни, їхній розмові було чутно навіть крізь зачинені двері. Їхні голоси, сповнені докорів і обурення, лунали з телефону, який Віра, зрештою, просто поклала подалі. Потім, Віра зателефонувала сама Мар'яні.

— Що ти від мене хочеш? — голос Мар'яни був повний істеричних ноток. — Невже тобі мало? Ти мене принизила перед усіма!

— Ти сама себе принизила, Мар'яно, — Віра відчула, як її голос твердне. — І ти принизила мене. Моя сестра! Я не думала, що ти здатна на таке.

— Я кохаю його! Я завжди його кохала! — кричала Мар'яна у трубку. — Ти ж знаєш, Віро, він завжди був моїм! Ти його забрала!

— Ти про що? — Віра здивувалася на мить, потім гірко усміхнулася. — Ти кохаєш гроші, Мар'яно. А він кохає свою вигоду. Ви ідеальна пара. Але не зі мною.

— Ти ще пошкодуєш! — прошипіла Мар'яна, перш ніж Віра обірвала дзвінок.

Віра відчувала лише огиду. Їй було байдуже, що вони відчували чи думали. Їхні почуття були неважливими на тлі її розтоптаної довіри.

Минув тиждень. Віра та Світлана підписали всі необхідні документи щодо розлучення. Формально, шлюб було розірвано. Віра відчула себе так, ніби її звільнили з тісної, задушливої клітки. Вона більше не була "дружиною Макара". Вона була просто Вірою – сильною, незалежною жінкою, яка пройшла через пекло, але не зламалася.

Проте, цей етап приніс і неочікувані виклики. Поки Віра була у Львові, Макар встиг вивезти з квартири деякі речі, які вважав своїми, не дивлячись на договір. Серед них були не тільки його особисті речі, а й деякі цінні подарунки, які Віра дарувала йому протягом їхнього спільного життя. Злість знову спалахнула в її серці, коли вона виявила відсутність своєї колекції старовинних монет, які вона збирала роками, і кількох цінних антикварних речей, що дісталися їй у спадок.

— Він не просто зрадник, він ще й злодій! — вигукнула Віра, коли повідомила про це Світлані.

— Ми це передбачали, Вірочко. Я зроблю все можливе, щоб повернути твої речі. У нас є докази їхнього походження, — запевнила Світлана, її обличчя стало кам'яним.

Скандал у ресторані мав далекосяжні наслідки. Новина про викриття розлетілася світом їхнього кола. Деякі колеги Віри, які були присутні на святкуванні, висловили їй підтримку, але інші почали ставитися до неї з деякою обережністю, ніби вона була "проблемною". Проте, на диво, цей скандал лише зміцнив її авторитет у науковому середовищі. Багато хто захоплювався її сміливістю та рішучістю. А запрошення на науковий семінар у Львівському університеті, яке надійшло від Олега, набуло нового значення – це була можливість почати з чистого аркуша.

Одного вечора Віра сиділа у своїй вітальні, дивлячись у вікно. Місто жило своїм звичним життям. Вона була втомлена, але сповнена нової енергії. Її життя змінювалося, і ці зміни були болісними, але необхідними. Вона знову була господинею своєї долі.

Наступним кроком для Віри було повне очищення її життя від будь-яких згадок про Макара та Мар'яну. Вона почала з квартири, викидаючи все, що нагадувало про них, створюючи простір для нового початку. Вона була готова до нового життя.