Глава 9

Ранок після дня народження був для Віри дивним, наче вона прокинулася в іншому вимірі. Втома від емоційного напруження змішувалася з відчуттям неймовірного полегшення, що нарешті все закінчилося. Вона прокинулася у власному ліжку, але цього разу в ньому не було Макара. Його сторона була холодною та порожньою, наче ніколи й не належала йому. Це було боляче, наче відрізали шматок живої тканини, але водночас відчувалося як перший, глибокий подих справжньої свободи.

Телефон Віри не змовкав з самого ранку. Дзвонили друзі, їхні голоси були сповнені підтримки та щирого захоплення її сміливістю. "Ти зробила правильно, Віро! Так і треба було цим лицемірам!" — лунало з трубки. Батьки дзвонили кілька разів, їхні голоси були тремтячими від турботи, але сповненими рішучості.

— Ми з тобою, донечко. Ти все зробила правильно. Нехай вони пошкодують, що так з тобою вчинили, — голос матері, зазвичай м'який, зараз звучав напрочуд міцно.

— Не хвилюйся, мамо. Я впораюся. Я сильна, — відповіла Віра, відчуваючи, як тепло розливається в грудях від їхньої безумовної підтримки. Ця любов була справжньою, на відміну від тієї, яку вона вважала коханням.

Ближче до обіду приїхала Світлана, як завжди, пунктуальна та зібрана. Вона принесла з собою свіжозварену каву у термосі та кілька папок з документами, які так знадобляться в найближчому майбутньому. Її обличчя було серйозним, але в очах світилася гордість за подругу, змішана зі співчуттям.

— Ну що, моя героїня? Як ти після такої ночі? — запитала Світлана, міцно обіймаючи Віру. В її обіймах Віра відчула, як її м'язи нарешті розслабляються.

— Втомилася, але почуваюся... вільною, — зітхнула Віра, сідаючи на диван. — Це дивне відчуття. Ніби з плечей впала величезна брила.

— Так і є. Ти скинула тягар брехні та обману. Це важко, але це необхідний крок до твого зцілення. — Світлана сіла навпроти, відкриваючи одну з папок. — Як думаєш, що вони робитимуть?

Віра похитала головою. — Не знаю. Скоріше за все, Макар зараз намагається щось "вирішити" або виправдатися. Мар'яна, мабуть, ховається десь.

— Вони в шоці, Вірочко. Цей скандал рознесеться по всьому Києву зі швидкістю лісової пожежі. Вже зранку мені дзвонили люди, які були вчора на вечірці, обговорюючи побачене. Репутації Макара завдано непоправної шкоди. Бізнес-партнери, особливо ті, що були присутні, вже відмовляються з ним співпрацювати. Його "архітектурні геніальні проєкти", як він їх називав, тепер вартують не більше порожніх слів. А Мар'яна... ну, її репутація теж зруйнована. Особливо серед ваших спільних знайомих. Їй буде дуже складно відмитися від цього.

— І це лише початок, — Віра стиснула кулаки, в її очах спалахнув холодний вогник. — Я хочу розлучення. І я хочу, щоб він поніс відповідальність за те, що використовував мене. За кожен мій зароблений цент, який він так безсоромно витрачав. За кожне слово, яке було брехнею.

— Добре, Вірочко. Я підготувала всі необхідні документи для подачі на розлучення, — Світлана дістала з папки кілька аркушів. — Тут усе чітко розписано. З огляду на наявні докази – відеозаписи, які бачив увесь світ – процес не займе багато часу. Це пришвидшить справу. А щодо його фінансової залежності та твого майна... ми заблокуємо всі його доступи до твоїх рахунків. Перекази, які ти йому робила, можуть бути визнані нецільовими, якщо він їх використовував не на спільні потреби. Ми проаналізуємо всі можливі варіанти, щоб мінімізувати його фінансові претензії і максимізувати твої. Можливо, навіть вдасться стягнути з нього компенсацію за моральну шкоду.

Вони довго обговорювали юридичні аспекти, планували подальші дії. Світлана пояснювала Вірі всі можливі сценарії, її права та потенційні труднощі. Віра слухала уважно, задавала влучні питання, демонструючи дивовижну зібраність та холодний розум, якого б ніхто не очікував від неї ще кілька тижнів тому.

Ввечері Макар спробував зателефонувати Вірі. Її телефон дзвонив кілька разів, але вона ігнорувала виклики. Врешті-решт, він надіслав повідомлення: "Віра, нам потрібно поговорити. Будь ласка, це якась помилка. Я все поясню. Давай все обговоримо." Віра лише зневажливо усміхнулася. Жодної "помилки" вже не було. Була лише навмисна, підла зрада.

Мар'яна також намагалася зв'язатися з нею через спільних знайомих, надсилала якісь благальні повідомлення: "Вірочко, сестричко, будь ласка, вислухай мене! Я все поясню! Це не те, що ти думаєш!" Але Віра без вагань блокувала всі її спроби. Її серце було закрите для будь-яких виправдань.

Ця ніч була першою за довгий час, коли Віра заснула відносно спокійно. Вона знала, що шлях до повного звільнення буде непростим, сповненим судових тяжб та емоційних випробувань. Але тепер вона не була одна. У неї були батьки, які були її фортецею, друзі, які виявилися справжніми, і Світлана, її вірний адвокат та сестра по духу, яка була готова боротися за неї до кінця.

Наступний день мав принести нові випробування. Віра розуміла, що зустріч з Макаром, хоч і через адвокатів, неминуча. Але вона була готова до цього. Вона більше не дозволить, щоб хтось маніпулював нею.

Наступний ранок приніс неминучу зустріч. Світлана організувала її у своєму офісі, щоб Віра почувалася впевненіше на своїй території. Віра прибула заздалегідь, її серце стукотіло, але вже не від страху, а від рішучості. Вона ретельно підібрала діловий костюм – строгий, темно-синій, що підкреслював її професіоналізм та зібраність.

Коли Макар зайшов до кабінету Світлани у супроводі свого адвоката – лисого чоловіка у дорогому костюмі з хижим поглядом – Віра відчула, як її нудить. Макар виглядав пом'ятим, його обличчя було блідим, під очима залягли темні тіні. Він кинув на Віру швидкий, невпевнений погляд, намагаючись щось прочитати в її очах, але Віра тримала маску холодної байдужості.