Глава 7

Повернувшись до Києва після конференції, Віра відчувала себе ще більш спустошеною. Львівська зміна обстановки та спілкування з друзями ненадовго відволікли її, але думки про зраду Макара та Мар'яни знову нахлинули з новою силою. Вона знала, що настав час подивитися правді в очі. Камери, встановлені в її квартирі, мали стати безмовними свідками їхньої підлості.

Кілька днів Віра не наважувалася переглядати записи. Страх перед тим, що вона може побачити, паралізував її. Їй було боляче навіть думати про це, не кажучи вже про те, щоб на власні очі переконатися у зраді найближчих людей. Але вона розуміла, що не зможе рухатися далі, доки не дізнається всю правду.

Одного вечора, набравшись рішучості, Віра сіла за ноутбук. Руки її тремтіли, коли вона вводила логін та пароль до програми відеоспостереження. Серце шалено билося в грудях, здавалося, ось-ось вистрибне. Вона глибоко вдихнула і відкрила записи за той час, поки її не було вдома.

Перші кілька годин нічого підозрілого не відбувалося. Макар ходив по квартирі, телефонував комусь, дивився телевізор. Віра відчула слабку надію – а раптом її підозри були помилковими? Але потім...потім сталося те, що зруйнувало всі її марні надії та сподівання…

На екрані з'явилося зображення вхідних дверей, і Віра заціпеніла. Ключ повернувся в замку, і до квартири тихо зайшла Мар'яна. Вона озирнулася, ніби переконуючись, що нікого немає, і на її обличчі з'явилася хитра усмішка.

-Мар’яна …як таке можливо? Вона ж немає ключа від нашої квартири. Я їй його не давала. Хоча тепер зрозуміло ...Макар… Значить у них це давно все почалося…От падлюки.. Як, як так можна я ж довіряла їм. От наївна…Вуха повісила дума скарб попався, а насправді мудак…

Далі записи розгорталися, мов жахливий фільм. Віра з жахом спостерігала, як Макар зустрічає Мар'яну в коридорі, як вони обіймаються, цілуються, він починає роздягати її. Потім вони разом ідуть до спальні. Віра заплющила очі, не в змозі дивитися на це. Але цікавість та біль змусили її знову відкрити їх.

На наступних кадрах було видно їх у ліжку Віри та Макара. Вони кохалися, їхні тіла спліталися в брехливій близькості. Кожний їхній рух, кожний шепіт пронизували серце Віри гострим болем. Вона відчувала себе так, ніби її нутрощі вивертаються назовні.

Переглядаючи записи далі, Віра побачила їх на кухні, вони знову кохалися на столі, потім на підвіконні. «Фу як бридко»,-думала Віра. Вони сміялися, готували разом їжу, їхні розмови були спокійними та безтурботними, ніби нічого не сталося. Мар'яна навіть одягла один із її домашніх халатів.

Потім записи з ванної кімнати... Віра знову відвернулася, але потім змусила себе дивитися. Вони були разом і там, їхні тіла були оголені та переплетені. І знову кохались у ванній. Макар тримав її міцно, а вона охопила ногами його і все повторилось. Кожен рух кожен стогін кривдили і знищували робите і розтоптане серце Віри…

А потім... розмови. На записах з вітальні Віра почула їхні голоси.

— Добре, що Віри немає, правда? — сказала Мар'яна, зручно влаштувавшись на її дивані. — Можемо нарешті побути разом спокійно.

— Так, ця її поїздка була дуже доречною, — відповів Макар, обіймаючи Мар'яну. — Хоч трохи відпочинимо один від одного.

— Ти ж не сумуєш за нею? — з награною стурбованістю запитала Мар'яна, але в її голосі відчувалася насмішка.

— Та ну тебе, — відмахнувся Макар. — Ти ж знаєш, кого я люблю насправді. Вона така... передбачувана, зациклена на своїй роботі. З тобою набагато цікавіше.

— Звичайно, зі мною цікавіше, — самовдоволено промурмотіла Мар'яна, цілуючи його. — І не забувай, хто насправді робить твоє життя комфортним. Її гроші дуже навіть до речі, поки твої проєкти не почнуть приносити прибуток.

— Ти така розумна в мене, — прошепотів Макар, знову її цілуючи. — Головне, щоб вона нічого не запідозрила. Вона така довірлива...

Слухаючи ці слова, Віра відчула, як її нудить. Брехня, лицемірство, підлість – усе це вилилося на неї холодним потоком. Її довіру було безжально розтоптано двома найближчими людьми.

Сльози вже не текли. У грудях палала глуха злість. Біль перетворився на холодну рішучість. Вона побачила все. Вона почула все. Тепер вона знала правду. І ця правда вимагала помсти.

Після перегляду жахливих записів Віра сиділа за ноутбуком, не відчуваючи нічого, окрім холодної порожнечі всередині. Біль, гнів, розчарування – усі ці емоції ніби застигли, перетворившись на тверду рішучість. Вона знала, що не може залишити це просто так. Макар та Мар'яна повинні відповісти за свою підлість.

Перш за все, їй потрібно було зберегти докази. Віра скопіювала всі важливі відеофайли на кілька флешок та завантажила їх у хмарне сховище, щоб убезпечити себе від можливих несподіванок. Тепер у неї були беззаперечні докази їхньої зради.

Набравши номер Світлани, Віра почула її тривожний голос на іншому кінці дроту.

— Вірочко? Ти як? Ти дивилася записи? Що там? — Світлана хвилювалася за подругу.

Голос Віри звучав на диво спокійно, але в ньому відчувалася сталева твердість.

— Світланко, я все бачила. Усе. Вони... вони були тут. У моєму ліжку. Говорили про мене жахливі речі. Я все записала. У мене є всі докази їхньої зради.

На тому кінці дроту запала тиша. Світлана була шокована, але водночас відчувала полегшення, що Віра нарешті дізналася правду.