Глава 5

Ранок зустрів Віру в її власному ліжку, але сон не приніс полегшення. Вона прокинулася з важким серцем, відчуваючи, як усередині наростає тривожне очікування. Образи того вечора, особливо випадково побачена сцена між Макаром та Мар'яною в ресторані, не давали їй спокою.

Вона відчувала себе розбитою та зрадженою. Невже її найгірші побоювання справдилися? Невже Макар та її власна сестра зрадили її? Ці думки кружляли в її голові, не даючи спокою.

Після безсонної ночі Віра вирішила діяти. Вона зателефонувала до фірми, що займається встановленням систем відеоспостереження, і домовилася про терміновий виїзд спеціаліста на сьогодні. Вона розуміла, що їй потрібні докази, щоб остаточно переконатися у своїй правоті та прийняти подальші рішення.

Ближче до вечора приїхав пунктуальний молодий чоловік з набором необхідного обладнання.

— Добрий вечір, Віра Петрівна? — ввічливо запитав він, простягаючи руку для привітання. — Я Андрій, майстер з установки відеоспостереження.

— Добрий вечір, Андрію. Проходьте, будь ласка, — трохи нервово відповіла Віра, проводячи його до вітальні.

Андрій швидко оглянув квартиру, професійно визначаючи оптимальні місця для встановлення камер.

— Ви хотіли б встановити камери у вітальні, спальні та на кухні, правильно? Щоб були максимально непомітними?

— Так, саме так, — підтвердила Віра, відчуваючи, як усередині наростає напруга.

Процес встановлення пройшов досить швидко. Андрій працював чітко та злагоджено, пояснюючи Вірі основні принципи роботи системи та показуючи, як переглядати записи з ноутбука та смартфона.

— Ось, усе готово, — сказав Андрій, закінчивши налаштування. — Усі камери працюють, запис ведеться цілодобово. Ось вам інструкція та мої контакти, якщо виникнуть якісь питання.

— Дякую вам велике, Андрію, — полегшено зітхнула Віра, розраховуючись з майстром.

Щойно за Андрієм зачинилися двері, Віра відчула прилив рішучості. Вона більше не могла зволікати. Потрібно було дізнатися правду, якою б гіркою вона не була. Вона дістала телефон і набрала номер Світлани.

— Світланко, привіт. Майстер щойно пішов, — сказала Віра, її голос звучав більш твердо, ніж вранці.

— Привіт, Вірочко. Ну що, ти готова?

— Так. Я готова зібрати докази проти Макара та Мар'яни. Вони отримають по заслугах. Я більше не буду жертвою.

— Я пишаюся тобою, Вірочко. Я знаю, що ти сильна. Що ти плануєш робити далі?

— Ні, Світланко. Я думаю, я повинна зробити це сама. Мені потрібно подивитися правді в очі наодинці. Але я обов'язково зателефоную тобі одразу після того, як усе побачу. Мені потрібна буде твоя підтримка. Сумніви засіли у її голові і вона намагалась зібратись, але в неї це виходило досить складно

— Звичайно, люба. Я чекатиму твого дзвінка. Пам'ятай, я завжди на твоєму боці.

Віра подякувала Світлані та поклала слухавку. Вона підійшла до ноутбука, глибоко вдихнула і запустила програму відеоспостереження. Почала переглядати всі камери, які вона встановила, щоб зрозуміти і розібратись як все працює.

Наступний ранок після встановлення камер спостереження зустрів Віру напруженою тишею її власної квартири. Макар спав поруч, його обличчя уві сні здавалося безтурботним та навіть милим. Дивлячись на нього, Віра відчувала гостру суміш болю та гіркоти. Як ця людина, яка ще вчора говорила їй слова кохання, могла так підло зрадити її цілуючись з її сестрою?

Вона тихо підвелася з ліжка, намагаючись не розбудити Макара. Пройшовши до вітальні, Віра непомітно кинула погляд на ледь помітну камеру, вмонтовану у книжкову полицю. Невидиме око фіксувало кожну їхню дію, кожне слово. І Віра сподівалася, що ці записи розкриють усю правду.

Повернувшись на кухню, вона приготувала сніданок, намагаючись не виявляти своїх справжніх почуттів. Коли Макар прокинувся і зайшов на кухню, він зустрів її лагідною усмішкою.

— Доброго ранку, кохана, — промовив він, ніжно її обійнявши та поцілувавши в чоло. — Як ти спала?

— Добре, — стримано відповіла Віра, намагаючись не здригнутися від його дотику. Його слова звучали так фальшиво на тлі того, що вона знала.

За сніданком Макар був особливо уважним та турботливим. Він розпитував про її плани на день, розповідав про свої робочі справи, жартував. Він старанно грав роль люблячого чоловіка, ніби нічого не сталося. І Вірі було моторошно спостерігати за цим лицемірством.

"Він навіть не підозрює, що я все буду знати, що все побачу на власні очі... Що кожна його брехня фіксується невидимим оком," — думала Віра, ледь стримуючи сльози.

Протягом дня Макар кілька разів телефонував Вірі, цікавився її самопочуттям, надсилав милі повідомлення. Він оточив її такою турботою, якої вона не відчувала вже довгий час. І це лише підсилювало її біль та гнів.

Увечері вони разом дивилися телевізор, Макар ніжно обіймав її, гладив волосся. Віра сиділа поруч, відчуваючи себе ніби в якомусь жахливому сні. Вона хотіла відштовхнути його, викрикнути всю правду, але розуміла, що зараз головне – зібрати якомога більше доказів його зради.

Перед сном Макар ніжно поцілував Віру, прошепотівши слова кохання. Віра відповіла йому холодним поцілунком, відчуваючи огиду. Лягаючи поруч, вона відчувала прірву, що пролягла між ними. Макар швидко заснув, його дихання було рівним та спокійним. А Віра лежала в темряві з розплющеними очима, подумки переглядаючи записи з камер, чекаючи нових доказів його підлості.