Розділ 1

Глава четверта 

Софі почала мичати, коли викрадач трохи ослабив хватку його пальці зазнали укусу від зубів дівчини.

-Та, щоб тебе, я тобі життя рятую, а ти хочеш померти зараз ? Я тільки залюбки, тікай, але якщо тебе там хтось вб'є мене не обвинувачуй.

Софі побачила людей які наближалися до них і вона побігла до свого "викрадача" раптом збліднівши дівчинка знепритомніла і коли її тіло мало приземлитися на асфальт мене підхопили мужні руки.Останні репліки які почула я були:

-Дідько, вони уже тут. Чому ж ти така шумна і привертаєш так багато уваги?Слова були адресовані дівчині яка лежала в його кріпких руках.

-Ну привіт! Я не хочу такого як ти вбивати!Просто віддай мені цю людину?Домовилися?

***

Я проснулася в розкішній кімнаті, але це була не кімната в якій жила дівчина.Де я?Як я тут опинилася? Лунало в моїй голові.Софі підвелася з великого двоспального ліжка з атласними простирадлами.Почулося клацання замка і дерев'яні двері відімкнулися.В кімнату увійшов кудряво-русий хлопець з чорними очима.

-Ти хто?промовила дівчина і від страху відходила назад.

-Тобі не потрібно знати хто я. Знаєш я б на твоєму місці подякував мені я тебе врятував, а ти мене боїшся.Чоловічий сміх пролунав по кімнаті і я помітила його білосніжні зуби і ямочку на щоці.

-Я тебе не боюся навіть в думках такого не було.Чоловік повільними кроками підходив до дівчини.Вона відступала, а він все ближче наближався.

-Не боїшся значить, тоді чому ти відходиш назад ?

-Я просто думаю що ти мені нашкодиш ось чому.

-А це не одне й те саме?Він протягнув долоню до обличчя дівчини, але дівчина швидко зреагувала і вкусила його.

-Та, щоб тебе! Ти що собака чи що, з якого дідька ти мене вже другий раз кусаєш ?Послухай дівчинко я тебе такою терпіти не збираюся це по-перше!А по друге ти будеш робити, що я скажу.Його очі почали змінювати колір на червоний.

-Ні я все звісно розумію, але коли ти встигнув лінзи вдягнути?

-Чорт хто ж ти така ? Гаразд зараз тобі принесуть їжу ти поснідаєш і зможеш йти додому.Він хлопнув в долоні кілька разів і у дверях вже стояла покоївка з їжею яка була на перевізному столику.

-А що мене зупиняє піти зараз з цієї кімнати?З твого будинку чи він не твій?

-Будинок мій я тут живу. Мишко повір, мене ще ніхто не перемагав.Тобі краще не наважуватися в мене чимось кинути й так далі краще поїш, а потім спокійно йди навіть на край світу.

-Ти отруїв їжу? Тоді я не буду це їсти !Відпусти мене не хочу я їсти, якщо не відпустиш ти пошкодуєш!

-І що ти мені зробиш?Тим часом покоївка розклала їжу на великий стіл і покинула кімнату забравши із собою перевізника для їжі.

-Я в тебе кину ось цю вазу.Дівчина взяла вазу у руки й жбурнула у викрадача.Він миттєво ухилився і не встигла дівчина отямитися як була притиснута до стіни.

-Не раджу виводити мене дівчинко!Його очі почали чорні, і він був агресивно налаштований.

-Відпусти мене благаю я зроблю усе що ти скажеш тільки не роби зі мною нічого.

-Правильно мишко можеш йти я тебе не буду примушувати їсти.

-Дякую тобі за порятунок, прощавай.Дівчина вже виходила із кімнати та почула чоловічий голос.

-Ми ще зустрінемося, чекай на нашу зустріч.