Глава 29

Його світлість імператор Адеоніс Сонцеликий дивився з віконця закритої карети, запряженої шісткою породистих коней. 

Це був ще не старий чоловік років п'ятдесяти. В його чорну борідку були вплетені прикраси з самоцвітів. На голові мав важку золоту корону, з чистого золота, щедро інкрустовану  рубінами, діамантами та сапфірами.

Він був - сама  владність та велич. Однак, лише забачивши похмурих мешканців замку, він заозирався. Його сині очі спалахнули цікавістю, видаючи допитливий швидкий розум. Але монарх вмить  прибрав емоції з обличчя, вирівняв його і знов надав йому належного царственого виду. 

Дорей був злий. Видно було, що візит високого гостя аж ніяк не входив в його плани.

Імператор дав знак зупинитися. Слуги вишикувалися по обидві сторони дверцят, допомагаючи світлому сюзерену вийти з карети. Вони розкинули йому під ноги килимок та заходились розправляти складки його червоного, гаптованого золотом плаща.

Імператор наблизився до Дорея і простяг йому унизану перстнями руку.

Дорей схилився і поцілував рубінову печатку на безіменному пальці  на знак покори.

Серед почту, що оточував найсвітлішу особу Східнозем'я, був і Ерсей Рогес Валлійський. Можливо, завдяки спритному розуму, а може через  високу смертність серед спадкоємців, чи хтозна ще за які заслуги, однак тепер він був не двадцять шостим, а восьмим по праву наслідування трону. 

Цей факт дуже позначився на його поводженні. У рухах його виникла величава повільність. Він тепер у всьому: словах і навіть жестах, наслідував свого царственого батька. 

Погляд Ерсея переходив від одного учня Горро Дорея до іншого. Найдовше він затримався на Руен.  Чи зміг він впізнати в ній магіка з лісу? Той хлопчик був брудним і голодний. Його голий череп був обпалений вибухом власної магії, а обличчя вкрите виразками та гаром. 

За півроку проведених в замку Руен підросла, тіло її  загартувалось, а  м’язи зміцніли. Волосся відросло, а шрами на обличчі загоїлись.  Руен не дуже відрізнялась від трьох інших учнів Дорея. Такий же чорний плащ з простої тканини, по-хлопчачому коротке волосся. Ніхто не міг би запідозрити в ній дівчинку. Хіба що довгі вії не в'язалися з її образом худорлявого хлопчика підлітка. Але ця деталь не надто впадала в око через те, що темні брови Руен були завжди насуплені.

Його світлість  імператор звернув свій погляд на  учнів чорного лорда, що стояли наче чорні тіні. Він оглянув кожного з них з ніг до голови й обернувся до Дорея. Його випещені руки були закладені за спину.

- Я так розумію, що ти тримаєш їх у коларах, - сказав він так, щоб його почув лише Дорей. - Це досить жорстоко...

На обличчі його світлості з'явилася сардонічна усмішка, а Горро Дорей у відповідь лише мовчки вклонився.

Він чекав, що далі буде казати імператор. Чекав на пояснення свого несподіваного візиту.

Руен що, як і  решта учнів Дорея, стояла, опустивши голову вниз, потай поглянула на Ерсея в товаристві незмінних семи клевритів. На його вродливому обличчі застиг допитливий вираз. Мабуть, він теж не знав справжньої мети візиту.

Його величність імператор Адеоніс Сонцеликий владним жестом запропонував Горро Дорею йти за ним. Вони пройшли трохи віддалік по викладеній бруківкою алеї. Двоє стражників озброєних мечами з магічними кристалами в руків'ях пішли за ними на віддалі.

- Можеш бути спокійним, наш договір я тримав у найсуворішій таємниці. Про нього знають лиш обрані. Ті, хто претендує на мою безумовну довіру, - говорив Адеоніс Сонцеликий, розглядаючи занедбані володіння замку.

Його  фігура одягнена в червоний оксамит різко контрастувала з чорним простим вбранням Дорея, який від того здавався не більш ніж його тінню.

Дорей слухав виважену мову імператора не перебиваючи. А коли той, нарешті, виклав йому суть справи Дорей ледве встиг сховати гнів, що спалахнув в очах.

- Ваша світлість, - сказав Дорей рівним голосом, що не видавав жодної емоції. - Адже не хочете ви сказати, що вам потрібен один з моїх учнів лише для того, щоб викачувати з нього магію? Я навчаю їх протягом тривалого часу і чималого досяг. Ми погодились минулого разу, що бойовий маг набагато цінніший, ніж коли з нього зробити звичайний зарядний пристрій для кристалів. Вони вчаться приборкувати свою силу, перетворювати та використовувати її в бою. Правильно навчений маг безцінний. Він вартує цілого війська звичайних солдатів. 

- Чи бачиш, любий лорде Дорей, - з нотками нетерпіння в голосі перебив його найсвітліший монарх. - Будь-який з моїх солдатів, який матиме кристал - стане тим же магіком. Нехай ненадовго і хай не таким сильним та вправним.  Сірі ченці встановили монополію на магію і задерли ціни так, що скарбниця імперії не покриває витрати на неї. Вони хочуть послабити нас. Контролювати могуть імперського війська. 

Імператор трохи помовчав, а потім провадив далі.

- Однак, на щастя, знайшлися умільці, які побудували купол в одному з таємних підземель. Купол та магічну сферу. Зменшену копію тих, що використовують монахи.

Все готове для того, щоб акумулювати магію. Залишилася справа за малим. Дістати досить сильного магіка. Ще краще, якщо він пов'язаний іменем та буде коритися власнику. То ж це буде безцінна послуга з твого боку... і ти матимеш за неї неабияку вдячність. В грошовому еквіваленті, ясна річ.

- Але ваша світлосте ... - Дорей відчайдушно намагався впоратися з  протестом, що наростав усередині. - Договір полягав у тому, що я і мої учні зобов'язуємося приєднуватись до війська імперії та боронити її кордони. Також брати участь у всіх війнах імперії...

- Та знаю я, знаю, - знову перебив з уже неприхованим роздратуванням Адеоніс Сонцеликий. Його чітко окреслені губи, що надавали мужній вираз його обличчю скривилися. - Але обставини складаються так, що мені доводиться дещо змінити умови угоди. У тебе їх четверо. Просто віддай мені одного з них, а з іншими продовжуй собі свої навчання.