Глава 5

Шлях був неблизьким. Лежав він крізь лісову хащу, де широко розкинулися столітні дуби, а міжлісся поросло чагарниками.

Вершники їхали багато годин поспіль.

Прохолодне повітря лісу огорнуло втомлених подорожніх вологими обіймами. Спів птахів і шелест листя під копитами коней, дрімлива атмосфера лісу заспокоювала. Дехто вже клював носом.

Навіть пси Горро Дорея перестали повсякчасно вишкірятись і гарчати на імператорських гвардійців.

Дорей їхав на своєму гнідому прямий і незворушний, ніби кам'яна статуя.

Ерсей же кипів від роздратування. Їм вже давно було слід спинитися й дати перепочинку втомленим людям та коням.

 Та й сам Ерсей вже ледь тримався в сідлі від утоми. Лише Дорею, здається, все було байдуже. Він, мабуть, був зроблений з заліза, а не з плоті й  крові.

Цей чоловік, про існування якого Ерсей навіть не підозрював якийсь місяць тому, тепер став його найлютішим ворогом.

Звертатися до нього з проханням перепочинку було б черговим приниженням, тому Ерсей зціпивши зуби терпів. І тільки надвечір втома пересилила гордість.

Прибравши зневажливого виду, він наблизився до Дорея. Однак дафір не встиг промовити й слова, бо в цю мить неподалік щось оглушливо гухнуло, підірвавши сонний полог. Рівний ряд процесії вмить зруйнувався.

Листя та дрібні гілочки здійнялися в повітря під акомпанемент оглушливого відлуння вибуху, що  прокотився поблизу.  До нього доєднались зойки та іржання наляканих коней.

ГорроДорей намагався втримати оскаженілого коня за повідці. Ерсей вигукував накази, не чуючи власного голосу.

Зі зблідлим обличчям він вдивлявся в лісову гущавину, де все ще не відзвучали останні відгуки вибуху. Густий  дим сизо-фіолетового відтінку піднявся над лісом, нагадуючи величезний химерний  гриб.  Жахливий здогад промайнув в голові Ерсея, і він круто повернув коня до Дорея.

  – Це магік. І досить сильний, – сказав він. - Потрібно повертати до міста і послати гінця до Сірого Гніздів’я.

Усі обличчя, зблідлі та напружені, повернулися до новоспеченого лорда Дорея. Погляди вичікувально вп'ялися в його вузьке обличчя - всім хотілося якнайшвидше забратися геть, якомога далі звідси. Кому ж охота підсмажитися живцем. Лише орден сірих ченців мав знання та владу здолати магіків.

За легендою, коли почали з’являтися перші магіки - істоти наділені неконтрольованою вбивчою енергією - тоді ж з’явились і перші монахи. Вони були не непіддатливі дії магії, глушили її хвилі, поглинали та множили на нуль.

Там у Гніздів'ї ченців за високим кам’яним муром, розкинулася гряда храмів із сірого галтованого буту. Похмурі будівлі без жодного декору. Все сіре, холодне, похмуре, ніби навіть сонце цуралося цього місця. Жодної яскравої цятки, яка може викликати найменший спалах емоцій у тутешніх в’язнів.

Магія прокидалася в хлопчиків у підлітковому віці. Усі батьки змушені були віддавати синів в казарми, створені сірими монахами Гніздів’я. Хлопчики жили й навчалися там під суворим наглядом ченців. Батьки не знали, чи повернуться їхні сини коли-небудь додому, чи побачать вони їх ще коли-небудь.

Найменша підозра в тому, що в підлітку є бодай натяк на магію, і його віддавали до Гніздів’я.

То були вимушені заходи. Адже магіки були небезпечні для оточуючих, так само як і для самих себе. Вони не могли керувати силою, що прокидалась в них. Магія керувала їхньою волею. Люта невідома сила перетворювала їх на смертельних чудовиськ.

Сірі ченці навчилися приборкувати магіків й висотувати з них магічну енергію. Вони  заряджали нею величезну кришталеву кулю, що знаходився в самому серці Монастиря. Її енергією могли  користуватися тільки обрані, сильні світу цього.

Все було продумано настільки ретельно, та організовано так справно, що випадки, коли магік виявлявся на волі майже ніколи не траплялись. Ерсею жодного разу в  своєму житті не доводилося бачити живого магіка. Він бачив їх лише на сторінках наукових фоліантів. Яскраві ілюстрації сплили в пам'яті Ерсея, і він мотнув головою, проганяючи видиво.

Ерсей нетерпляче глянув на Дорея.

Але на подив дафіра обличчя чорного лорда не затьмарила навіть тінь занепокоєння. Навпаки, його риси загострилися, тонкі ніздрі затремтіли, а неприродно яскраві очі засяяли ще яскравіше в мисливському азарті.