Глава 4

Ще не скоро жителі Сонячного Граю забудуть приниження двадцять шостого спадкоємця імператорського трону.

Ерсей вкотре обернувся на скутого ланцюгами Горро Дорея. Нічого, коли завтра його ворога четвертують на головнім майдані міста, вид розтятого на шматки тіла  допоможе кров'ю змити його спомини про його ганьбу.

А передсмертні крики ворога заглушать плітки й пересуди.

Ерсей вже подумки роздивлявся, як голова Дорея та його двох вовків прикрашають жердини при в’їзді в місто, і як їх спотворені тіла  стали  кормом для воронів.

Містяни йшли за процесією до самих воріт замку, лишивши позаду сумні спорожнілі шатра мандрівних акторів. Жоден з них не сумнівався, що не пізніше ніж завтра, вони зможуть насолодитись ще кращою виставою - привселюдною стратою цього дивного Горро Дорея. Божественний імператор Адеоніс Сонцеликий  мав неабияку вигадливість в цій справі, і глядачі ніколи не повертались додому розчарованими.

Але на превеликий подив містян, наступного ранку, замість того, щоб висіти на шибениці, Горо Дорей гордо їхав верхи на своєму чорному коні головною вулицею міста. На шиї його виблискував  заряджений по самі вінця магічний реберник, а збоку бігли, щирячи зуби на перехожих, цілі й неушкоджені вовкодави.

В той же день на площі було привселюдно проголошено указ про те, що Горро Еддару Дорею милістю його імператорської величності був дарований титул лорда, а на додачу ще й західні землі Прилісся та місто Меджил разом з усіма його мешканцями на додачу.

Новоспечений лорд не поспішав покидати столицю.

Імператор Адеоніс Сонцеликий оточив його ласкою та милостями, і Горро Дорей не соромився користуватися  з того.  Не минало й дня, щоб він не пролив кров мирних жителів. Він збивав з ніг випадкових перехожих,  нацьковував своїх псів на містян просто заради втіхи. Здавалося він хотів поквитатися за той негостинний прийом, що влаштували йому містяни напередодні.

Імператор дивився на всі ті звірства крізь пальці й не поспішав на захист своїх підданих.

Чорний лорд, як прозвали Горро Дорея в столиці, скрізь сіяв ненависть та страх.

А ще в північній вежі замку, де він оселився коїлись дивні речі. Горо Дорей очевидно не мав звички спати. Випадкові перехожі не раз бачили дивні спалахи у його вікнах опівночі. Його пси, що не полишали господаря ні вдень, ні вночі, завивали на місяць, гарчали, гризлись між собою та біснувались.

Чутки навколо  Горо Дорея ширились і щодень примножувались. Казали, начебто його катують самі демони безодні. Що до нього в вежу приходять душі загублених ним невинних жертв і люто мстяться йому за свою безчасну смерть.

Загадкова та зловісна постать чорного лорда породжувала сотні таких пліток. Отож, коли через кілька тижнів лорд Дорей все ж таки вирішив залишити місто і відбути в даровані йому імператором землі, жителі Сонячного Граю зітхнули з полегшенням. Вони проводжали  його до самих воріт міста, радіючи та не вірячи своєму щастю.

На шляху до його нової домівки лорда Горо супроводжувала почесна охорона. На чолі її був не хто інший, як двадцять шостий наступник престолу Ерсей Рогес Валійський власною персоною та семеро його вірних клевритів.

На обличчі спадкоємця ще  не повністю зійшли сліди бійки. Він майже не розмовляв і зберігав кам'яний вираз обличчя.

Його батько  імператор Східнозем’я наказав йому супроводжувати цього пройдисвіта до його нових володінь.

 По суті, його, носія божественної крові, було приставлено в підпорядкування мерзенному холопу.

 Та хто він взагалі такий? Звідки взявся? Приїхав сам, без поклажі та супроводу. Жебрак жебраком, а поводиться так, наче півімперії завинили.

Ерсей з досадою хльоснув свого коня батогом і відділився від супутників.

Це було своєрідним покаранням за інцидент у день піднесення подяки богам. Зазвичай такі вибрики йому спускали з рук. Але не цього разу.

Ерсей не розумів, чому батько оточив Горро Дорея  такою прихильністю. Що сталося там за зачиненими дверима імператорського суду?

Ерсей змушений був слухатися священної волі батька. Та в серці його оселилася образа, а в голові зрів план помсти. Він тінню слідуватиме за цим без тижня день лордом і дізнається, в чому його влада над імператором. І тоді вже він подбає про те, щоб цей пройдисвіт опинився там де йому саме місце - у найбруднішій і смердючій міській в'язниці, а ще краще на шибениці.