Глава 8

Коли до королівства Мілдгард завітала красуня-зима, довкілля вкрилося білим килимом пухнастого снігу, який іскрився сріблястим сяйвом. Холодна пора року заворожувала красою, але студентам академії, здавалося, геть байдуже до цього, розпочалася напружена зимова сесія. Заклопотані, схвильовані стихійники метушливо снували коридорами з кабінету в кабінет, складали іспити. Марвелія була одна з перших, кому пощастило, нарешті, скинути з плеч цей тягар, перша сесія позаду. Усі іспити склала доволі успішно, лише неабияк хвилювалася перед іспитом з магії води, бо в складі екзаменаційної комісії був і гер Варден. Студенти боялися його, мов духів темряви.

— Кажуть, кількох вже спровадив на перездачу, мовляв, погано підготувалися… — перед іспитом Зіррі уся тремтіла, стоячи в коридорі біля кабінету. — Райс сказав, що гер Варден вилучив в студентів чимало шпаргалок з формулами, і як їх знайшов? Зазвичай вдається приховати від інших викладачів, але не від нього…

Марвелія обходилася без шпаргалок. Студенти писали їх на маленьких клаптиках магічного паперу, який можна зробити невидимим за допомогою простого заклинання, а також і видимим, коли треба знайти потрібну інформацію. Цей папір винайшов один з відомих стихійників землі, але Варден зумів за допомогою своєї магії його виявляти. Як саме, ніхто й гадки не мав.

Студенти помітно хвилювалися перед іспитом з магії води, намагалися готуватися сумлінно, а Марвелія вивчила всі потрібні формули напам’ять. Коли, зрештою, постала перед екзаменаційною комісією, відповідала впевнено, не плуталася в предметі. Присутні в кабінеті викладачі лише задоволено, схвально кивали, але не Варден. Здавалося, ладний витягти усі жили… Проймаючи Марвелію цупким поглядом, продовжував мучити запитаннями. Зрештою, сумлінна студентка задовольнила наявністю знань з предмета, в екзаменаційному журналі спалахнуло «відмінно». На відміну від неї, Вітор не міг похизуватися таким результатом, але «добре» парубка цілком влаштовувало, а Зіррі полегшено видихнула навіть після «задовільно», адже іспит також склала.

Після сесії студенти готувалися до зимового балу, який щороку відбувався в академії.

— Веллі, попереду зимові канікули, ти ж не залишишся тут! Поїдеш зі мною до селища Дверги, я вже попередила батьків, вони чекають на нас! — Зіраїда чепурилася біля дзеркала, на ній красувалася пишна сукня з блакитного атласу.

— Дякую за запрошення, залюбки, — Марвелія тепло всміхнулася подрузі, почувалася вдячною, бо не хотілося залишатися під час канікул в кімнаті самій. Звісно, студенти попрямують на відпочинок до своїх домівок, але за бажанням дозволялося і перебувати в академії.

— Тобі сподобається моє селище! А в нас ще попереду бал в маєтку Лісабетти, гадаю, ти не забула? Веллі, а тобі личить цей колір! — Зіраїда з захопленням глянула на подругу, яка в сукні з червоного атласу застигла посеред кімнати. Маючи золоті монети, придбала в крамницях гарні вбрання й вже не соромно з’являтися на балу. По тендітних плечах струменіли шовковистими локонами розпущені коси, в самоцвітах карих очей відчувалося помітне хвилювання, бо на такому заході з’явиться вперше. На щастя, Зіррі навчила танцювати вале* й розповіла про танець дверг-кан*, який був популярний, здебільшого, серед молоді. Дверг-кан вважався традиційним танцем гномів, але людям-стихійникам він також припав до серця.

Для проведення урочистих заходів в центральній вежі була окрема, величезна зала. Саме туди вже поспішали студенти й викладачі на зимовий бал. Хоч за вікнами сутеніло, але зала сяяла у світлі світильників-свічок, які горіли за допомогою магії вогню. Білі стіни приміщення оздоблені золотою ліпниною, на високих вікнах портьєри з червоного оксамиту… Марвелії здавалося, наче потрапила до королівського палацу, ще з роду не бачила такої краси! Звісно, звикла до убогості обшарпаного сиротинця, до бідності, але тішило, що це вже в минулому.

— Вітаю, красуні! — до дівчат поспішали Вітор з Райсом, ошатно вдягнені парубки красувалися в костюмах з оксамиту. Вітор вбрався в блакитний, розшитий срібними візерунками, а Райс надавав перевагу темним кольорам. Юний стихійник землі відразу всміхнувся Зіррі, яка відповіла грайливим поглядом.

— Веллі, ти подаруєш мені танець вале сьогодні? — блакитні очі Вітора сяяли ніжністю, в них відчувалося неприховане захоплення вродою Марвелії. Як же личить їй ця сукня! Круглий виріз біля шиї навіть трохи відвертий, на тлі білої шкіри сяють прикраси з перлинами, а косметика й геть перетворила скромну сироту на справжню королеву! Червоні, пухкі вуста так і хочеться заціловувати, вічність би зазирав в ці темні плеса дівочих очей…

— Звісно, хоча танцюватиму вперше, — Марвелія сором’язливо опустила голову. — Зіррі мене вчила…

— Не хвилюйся, я навчу! — заспокоював Вітор. — Гарний партнер є запорукою гарного танцю! — відверто натякав на себе. — А я гарний танцюрист, мені ніколи нічого не заважає! — після цих слів парубка молодь залилася дзвінким сміхом. — Кажуть, ректор гер Івас кумедно танцює, стрибає, мов кварга! Ніколи, звісно, не бачив…

— Цікаво, чи завітає на бал гер Варден? — Райс запитливо здійняв темні брови.

— Гер Варден? Ой, попив мені крові на іспиті! — Вітор скрушно похитав головою. — Не здивуюся, якщо не завітає! І що робитиме на балу? Уявіть його в танці з партнеркою… — уїдливо реготнув. — Радше поб’є її своєю палицею…

— Віторе, тихіше! — налякано шикнула Зіраїда. — Він ззаду…

Вітор відразу напружився й округливши очі, прикрив долонею рота. Боязко озирнувшись, зустрівся з немигаючим, пронизливим поглядом гера Вардена. Звісно, маг води почув образливий для нього жарт студента.

— Свята Покровителько… Ось і завалить мене на літній сесії… — парубок нервово хмикнув й задумливо скривився. — Зачаївся біля стіни, мов няугр, а я його і не помітив… — розгублено прошепотів до друзів.

Марвелія також обернулася й помітила, що Варден очей з неї не зводить. Так відверто поглядом проймає, аж до мурашок… Мимоволі здригнулося серденько, дівчина судорожно видихнула. І чому ж так дивиться, наче душу очиськами виймає? Після невдалого жарту Вітора почувалася й сама ніяково, раптом шкода стало гера Вардена. Маючи ваду ноги, він не зуміє танцювати, не кружлятиме граційно у вале з партнеркою… Невже жодний маг і досі не зумів його зцілити? Що ж то за така жахлива вада? Якось Райс казав, що схоже на магію темних, але чи правда? На заняттях з цілительства вже дізналася чимало, навіть навчилася за допомогою своєї магії землі зцілювати тварин та відновлювати зів’ялі рослини. Про магію темних чимало читала у фоліантах, навіть дізналася, що від цієї напасті зцілюють за допомогою «техніки імпульсу», коли хвилями вивільняєш власну енергію. Якось про це розповідали і старшокурсники, але такі здібності щодо зцілення постраждалих від магії темних в королівстві мають одиниці… Можливо, й вона колись зуміє?