Глава 3

— Веллі, я би залюбки дала тобі одну зі своїх суконь, але зважаючи на розмір, вони на тобі висітимуть, — скрушно зітхнувши, Зіррі рухнула на ліжко дівчачої кімнатки. — Я ж кругла, мов світило, а ти… худа, як жердина!

— Не така вже й худа, — сидячи біля вікна, задумлива й насуплена Марвелія огладила свої пружні, округлі груди. — На щастя, видали форму, а далі щось вигадаю, не вперше…

— Той гер Варден такий злий, безжальний! Для заможної Ельзи це не покарання, а для тебе… — обурено нарікала Зіррі. Здійнявшись з ліжка, вийняла з торбини домашній пиріжок та злісно почала його жувати не зважаючи на те, що добряче наїлася в їдальні. — Коли отримаю виплату від закладу, дам тобі монети…

— Ой, припини! — Веллі скрушно махнула рукою. — Дякую, але не братиму в тебе, сама якось впораюся… шукатиму вечірній підробіток, можливо, десь в таверні, треба розвідати…

— Веллі, ти збожеволіла? Який підробіток? Нам заборонено покидати територію закладу під час навчання, лише у вихідні! — ошелешена подруга витріщилася на нерухому Марвелію, аж враз припинила жувати пиріжок.

— Отож, є вихідні! Саме тоді й працюватиму! — дівчина рішуче зиркнула на Зіррі. — Знаєш, в притулку було значно важче, ніж зараз… Нас зрідка випускали за межі території, лише на свята, а я почувалася, мов у в’язниці і не могла вже дочекатися повноліття, коли покину той жахливий заклад… Коли ми, обшарпані дітлахи, подорожували запряженою кентавром підводою до міста, люди сторонилися нас, мов прокажених, інколи співчутливо роздивлялися… — сумно зітхнувши, невідривно роздивлялася у вікні вечірні краєвиди академії. Вздовж алей простягалися стовпи із кулями-світильниками, освітлюючи акуратні кущики й невеликий сад. Знадвору відлунювало кумкання кварг, які мешкали у декоративному ставку, а безмежно-чорне небо рясніло розсипом зірок. Гарно! Ось вона, довгоочікувана свобода! Безмежний світ і є домівкою, не почуватиметься одиноко, а магія землі завжди захищатиме.

Марвелія із запалом поринула у навчання. На пам’ять ніколи не скаржилася, як і на працелюбство та наполегливість. На заняттях з заклять викладач хвалив дівчину, навіть ставив за приклад іншим студентам. Також юною стихійницею була вельми задоволена завжди строга гера Ерлана, викладачка з цілительства і зіллєваріння. Саме маги землі були її найкращими учнями, бо їм властиво зцілювати хворих. Важко Марвелії довелося лише на заняттях з вогняної магії, годі й казати, не рідна їй ця енергія, як і енергія вітру. І ось попереду за розкладом заняття з магії води, а хтось зі студентів повідомив, що для першокурсників їх проводить гер Варден!

«Свята Покровителько, як же це пережити?» — Марвелія разом із Зіррі та іншими студентами боязко зайшла в аудиторію. Глипнувши на ряди парт, відразу попрямувала до останньої.

— Веллі, може ближче сидітимемо? — розгублено поцікавилася Зіррі, дівчата мали сісти удвох.

— Не хочу! — шикнула дівчина й потягла подругу за собою. — Хіба не чула? Наш викладач гер Варден! Триматимуся від нього якнайдалі!

— Гаразд, — знизивши плечима, Зіррі попленталася за Марвелією до останньої парти. За першою впевнено умостився Вітор з якимось студентом, за ними — рудокоса Ельза зі своєю подругою.

Коли у приміщення увійшов Варден, гомінкі студенти відразу замовкли й встали на знак привітання.

— Вітаю, юні стихійники і стихійниці, — хоч Варден спирався на палицю й кульгав, але його рухи здавалися граційними, впевненими. Очевидно, щойно прибув знадвору, бо поверх синього костюма красувався довгий, чорний плащ, який різко стягнув й шпурнув на трибуну. Зі стягнутого позаду хвоста вибилося попелясто-русяве пасмо, яке спадало на чоло.

Студенти посідали на свої місця, Варден відразу окинув усіх цупким, пронизливим поглядом ясно-сірих очей та ледь помітно здійняв брову, коли за останньою партою зауважив застиглу Марвелію. Дівчина цієї миті навіть голову схилила, наче ховалася від якоїсь напасті, уся аж зіщулилася, як маленький няугр. 

— Отже, трохи теорії, — Варден кивнув на чорну дошку, на якій спалахнуло кілька формул. — Формули комбінації магії стихій. Як відомо, у співпраці магів та у шлюбах гармонійно поєднуються однакові види магії, а взаємодоповнюючими є такі комбінації: магія вогню і магія повітря, також магія води і магія землі, варто це пам’ятати. Отже, поговоримо про сумісність видів магії, — наблизившись до шафи, вийняв звідти прозору кулю, завбільшки з м’яч та поставив її на стіл перед студентами. — Ця куля демонструє сумісність і несумісність магії, зараз побачимо це наглядно. Як усім відомо, я маг води. Подивимося на поєднання моєї енергії з магією вітру, — жестом вказав на Вітора. — Ходіть-но сюди, до кулі та покладіть на неї долонь.

Хмикнувши, парубок здійнявся, наблизився до прозорої кулі та слухняно поклав на неї правицю, в товщі прозорого скла відразу з’явився білий дим, характерний колір магів повітря. Поруч з долонею Вітора Варден поклав і свою, наповнюючи кулю блакитним димом. Обидві енергії хаотично клубочилися всередині, зрештою відштовхнулися одна від одної, утворюючи дві окремі хмаринки. Білий згусток Вардена був значно більший, це свідчило про те, що магія в нього сильніша за парубочу.

— Гаразд, як ми бачимо, енергії води і повітря відштовхуються, але не конфліктують. На щастя, всесвіт так створено, що між магією стихійників нема конфліктів, — стримано пояснював Варден. — Сідайте, дякую, — кивнув до Вітора, який повернувся за парту. — А зараз поговоримо про сумісність, — здійняв голову й погляд відразу зупинився на останніх партах, а саме, на Марвелії, яке помітно опустивши очі, ховалася за спиною сидячого попереду студента. — Ви, стихійнице Марвеліє, — вже й ім’я її знав. — На заняттях варто проявляти активність, а не ховатися від викладачів за спинами студентів, йдіть-но сюди, — кивнув головою на кулю, яка знову була прозорою.

Дівчина боязко й неохоче здійнялася з-за парти та на ватяних ногах покірно підійшла до кулі, всі уважні погляди були прикуті саме до Марвелії. Не дивлячись в бік Вардена, вона стиснула губи й мовчки поклала долоні на скляну поверхню. І не міг же когось іншого покликати? В аудиторії і без неї чимало стихійників землі! Всередині кулі відразу почав клубочитися зелений дим, охоплюючи увесь прозорий простір.