Глава 65: Елементалі та державні секрети

Чесно? Я не знала, як воно так цікаво вийшло. Але три мої ящірки вирішили, нарешті, явити себе світу.

Світ в цьому випадку складався з пана Вернона, до якого приєдналися Леон, моя тітка, Дерек, лорд-ректор і сам король, судячи з корони на голові.

Не густо, в загальному-то, але це чудово.

Отже.

Живі стихії наситилися моєю магією і трішки підросли. Ну або не трішки, а нормально так виросли до розмірів дитинчати слона і навіть з'явилися крила.

В загальному, з невеликих ящірок вони перетворилися на маленьких драконів. Червоного, синього і жовтого.

Усі присутні вражено мовчали, поки ректор першим не порушив тишу.

— Елементалі, — із захватом видихнув він.

— Не може бути, — повторив король.

— Примітно, — пробурмотів декан, знову протираючи окуляри.

Поки чоловіки, роззявивши роти, витріщалися на моїх магічних драконів, Леон кількома кроками опинився поруч. Зняв обруч і підняв мене на руки.

— В порядку? — спитав він, як мені здалося, трохи сухо.

— Так, здається, — розгублено відповіла я, намагаючись зрозуміти, з чим пов’язана його холодність.

Але коли я помітила погляд, кинутий Леоном на пана Вернона, до мене дійшло, що мій справжній був просто напружений до межі й ледве стримувався від люті. Драконячі зіниці звузилися до такої міри, що стали схожі на ниточки.

Елементалі, як назвав їх лорд-ректор, вирішили, що настав час розширити кругозір. Уже в наступну мить вони були всюди. На столі, під столом, в столі. Звісно, й інші предмети меблів не залишилися без уваги.

— Та ви знущаєтесь! — не витримала тітка і грізно тупнула ногою. — Елементалі? Надзвичайно? У вас від магії зовсім мозок поїхав? Що тут у вас твориться? Що це за місце для експериментів? Я вас питаю! — вона різко обернулася до Його Величності.

На одну коротку мить мені навіть здалося, що король здригнувся. Але перша особа королівства швидко взяла себе в руки.

— Це державний проєкт. Засекречений, — відповів він, але швидко оглянув усіх і, незадоволено пробурмотів, — був засекречений.
 

— Що за проєкт? — похмуро спитав лорд-ректор пан Сайрус, на секунду відволікаючись від спостереження за елементалями.

Ті вже встигли підкинути в повітря стілець, підпалити його, а потім залити водою.

— Вивчення властивостей магії напівкровок. Але детальніше вам розповість ваш декан факультету магів… Пан Вернон, а куди ви зібралися? — нахмурився король.

Скориставшись тим, що увага всіх була прикута до елементалів, декан, прихопивши свій портфель, намагався непомітно сховатися. Дуже підозріло!

Пан Вернон поправив окуляри й спокійно відповів на питання короля:

— Геть, Звідси.

Потім абсолютно несподівано створив кілька бойових печатей.

Його Величність і лорд-ректор не розгубилися і відразу відбили атаку. Дерек також не залишився осторонь. Зав’язалася магічна бійка.

Тітка ахнула і кинулася до мене і Леона, мабуть, бажаючи захистити. Але, на жаль, цим рішучим кроком вона лише привернула до себе увагу декана.
Все сталося одночасно.

Пан Вернон раптово витягнув зі свого портфеля незнайомий предмет, влив у нього чималу дозу магії, і в наступну мить бойова печать декана розширилася на всю площу приміщення.

Спочатку я захопилася. А потім охолола.

Він же міг одним махом знищити нас усіх!

Елементалі швидко закружляли навколо мене і Леона. Дерек разом з лордом - ректором виставили перед собою захист, але тітка…

Серце стиснулося від жаху. Я не встигла навіть вдихнути, як очі осліпив яскравий спалах магії, а шкіру обпекло гарячою хвилею повітря. Мене б точно знесло потоком сильного пориву вітру, якби не міцні руки Леона.

Від потужного викиду магії дзвеніло в вухах і паморочилося в голові. Але в іншому зі мною було все в порядку.

— Міна? — зверху пролунало стурбоване запитання Леона.

— Я тут, — прохрипіла у відповідь, маючи на увазі, що моя свідомість нікуди не втекла.

Як тільки вдалося розплющити повіки, я швидко знайшла поглядом тітку. І короля поруч з нею.

О…

Його Драконяча Величність раптово міцно притискав тітку спиною до себе, ніби намагаючись захистити її від атаки декана.

Не встигла я оговтатися від цієї прекрасної картини, як моїй увазі постала інша. Пан Вернон був нейтралізований і затриманий, хоча лежав без свідомості. І ніхто з наших не постраждав!
 

На душі одразу полегшало. Я нарешті дозволила собі розслабитися і перевести подих, коли до мене дійшло, що до мене повернулася можливість рухатися.

І все прийшло в рух.

— Студент Драг-онфолл, три стихії⁈ Дивовижна сила! — захоплено вигукнув ректор Сайрус. — Якби не ви, боюся уявити, як далеко зайшов би пан Вернон…

— Ваше Величносте, не могли б ви зберігати дистанцію? — пролунало бурчання тітки, хоча, судячи з рум'янцю на щоках, обурювалася вона просто за звичаєм.

— А загроза вже минула? — невинно поцікавився король, все ще тримаючи родичку за талію. Наче на всяк випадок.

— Міна, ти напівкровка? — здивовано підняв брови Леон. Здається, він згадав слова дядька про «засекречений проєкт».

— А хтось пояснить про елементалів? — подав голос Дерек.

Самі елементалі, як тільки закінчилася вся метушня, продовжили радісно ламати — тобто вивчати — лабораторію далі.

— Я дізналася про це тільки сьогодні, — відповіла я Леону на його питання. — Ось чому у мене з'явився незвичайний дар.

— Незвичайний? — зацікавлено протягнув ректор, раптово встромивши погляд в наші з Леоном фігури, а потім округлив очі, наче здогадався про щось неймовірне. — Ви ж істинна пара!

— Де? — миттєво піднявся король.

— У вас під носом, Ваше Величність, — різко кинув голова академії, але вже наступної секунди його тон став серйозним. — Я встиг помітити ще одні двері на другому поверсі. Потрібно оглянути. А після ви нам усе розповісте про цей «проєкт».