Глава 39: «Шоколадна битва»

Десять хвилин по тому…

— Давай! Давай! Давай!

Навколо нашого столика раптово зібралася ціла група підтримки. Мої сусідки, Дерек, Іда, Леон і я (неочікувано!) об'єдналися в невелику компанію вболівальників Зака та активно його підбадьорювали.

Залишалося якихось п’ять хвилин до того, як задзвонить принесений офіціанткою будильник, а Зак уже розправлявся з останнім шматочком торта, що залишився від шоколадної бомби.

— Давай! Ще трохи!

Хто міг подумати, що в цьому худорлявому хлопці стільки місця? Те, що почалося як незграбне видовище, якось непомітно перетворилося на захопливе шоу. Мені навіть не було прикро, що я так і не встигла спробувати фірмовий десерт.

Нарешті, коли останній шматочок був з'їдений, Зак підвівся з-за столу і підняв руки, показуючи, що він закінчив. Усі радісно гучно зааплодували, а офіціантка привітала з перемогою і повідомила, що заклад покриє рахунок.

— Зак, ти точно людина? — весело здивувався Дерек. — Враження, що у тебе шлунок розширений магією.

Іда зітхнула і закотила очі.

— А ти, мабуть, без магії на ніщо не здатний? — саркастично зауважила вона.

Маг пробив драконицю роздратованим поглядом, але замість відповідної різкості раптом самовдоволено промовив:

— Хочеш, покажу тобі, що я можу робити без магії?

— А що ви тут робили втрьох? — раптово запитала Іда, вирішивши таким чином проігнорувати питання Дерека і перемикнути увагу на мене, Леона і Зака.

Це було підступно!

— Ховались від дощу, — спокійно відповів Леон.

— У нас побачення, — не втримався від зауваження Зак, через що моє тільки-но зароджене добре ставлення до нього миттєво згасло.

— У всіх трьох? — недовірливо підняв брови Дерек.

— У двох, — різко відрізала я, але не уточнила, у кого саме. Нехай сам здогадується.

— Дивно, а на вулиці ж ані хмаринки, — здивовано протягнула Ліра.

— Чудово! Тоді ми підемо, — сказав Зак, маючи на увазі, що підемо ми з ним.

Але чомусь пішли всі. Першим з незалежним виглядом вийшов за нами Леон. За ним — Іда. Потім Дерек. Ну і замикали ланцюг Лива та Ліра.