Глава 12. Артефакт і драконські хитрощі

Лише за кілька митей у полі зору з'явилася сувора постать бібліотекарки. Вона пройшла між столами й уважно оглянула кімнату. Весь цей час я намагалася не дихати та не думати про те, в якому пікантному становищі я опинилася через одного нахабного дракона.

Незабаром бібліотекарка зникла з виду, і моє вухо обпекло гаряче дихання Леона:

— Почекаємо, поки вона піде.

Я кивнула і лише тоді зрозуміла, що він не може мене бачити.

— Добре, — прошепотіла у відповідь.

За стелажами було чутно, як бібліотекарка складає залишені після студентів книги й розставляє столи. Під покровом цього шуму я наважилася заговорити:

— Я зрозуміла, як діє артефакт.

— Справді? — протягнув Леон із посмішкою в голосі.

О, так! Тепер, коли я знову змогла мислити — хоча й не зовсім чітко! — я змогла розібратися в роботі артефакту.

— Руни з'єднані циклічною моделлю і постійно повторюються одна за одною, — задумливо пробурмотіла я. — Я помітила це, коли мої руки адаптувалися до навколишнього середовища. Але чогось не вистачає...

— Елементи? — підказав дракон, і я чітко почувала захоплення в його голосі.

— Повітря? — здогадалася я, вражена. — Оновлений винахід?

— Так.

Це просто неймовірно! Магія драконів у поєднанні з рунами... Почекай-но.

— Але якщо я права в тому, як працює артефакт, то тобі було достатньо просто взяти мене за руку. Ми могли б і не сидіти так, — похмуро підсумувала я.

— Могли б, — навіть не став сперечатися Леон.

— Але? — запитала я, натякаючи.

— Але не стали, — відповів він спокійно.

— Я зараз злізу з тебе, — попередила його серйозно.

— Спробуй. А раптом ти помилилася з приводу дії рун?

Я трохи вагалася. Леон насіяв у моїй голові зерно сумнівів. Це ж новий артефакт! Я і справді могла помилитися. А драконові тільки б посміятися з мене.

— Ти знущаєшся? — прошипіла, сердито залишаючись сидіти на колінах. До речі, дуже зручних.

— Звісно, — задоволено муркнув він кудись мені в маківку.

— Тільки не кажи, що це твій спосіб спокушати дракониць, — знущально кинула я. Може, йому на ногу наступити? Що це він такий непробивний?

— Не скажу. Ти — мій виняток з правила.

Я хотіла було пирхнути, але остання фраза чомусь позбавила мене внутрішнього спокою. Хоча, напевно, це був просто такий поворот фрази. Малоймовірно слова «мій виняток з правила» могли звучати ласкаво чи романтично.

Неочікувано Леон втягнув носом повітря поруч з моїм волоссям.

— Приємно пахнеш, — раптово сказав він.

— Це, мабуть, м'ясні пиріжки, — пробурмотіла я з іронією, але без колишнього запалу.

Свята Мати-богине! Я ж сиділа у Леона на колінах! В страшному сні таке не присниться. А  — я якось не вважала це чимось жахливим. Спиною я відчувала тверді й теплі чоловічі груди, до яких насправді було дуже приємно притискатися.

Від цих думок по шкірі поповзли мурашки, і я нервово заборсалася  на місці.

— Маг, — тихо покликав Леон.

— А?

— Замри, будь ласка.

— Скільки ще чекати? — хмуро уточнила я, слухняно завмерши.

— Чекай, — коротко відповів він.

Нарешті через кілька хвилин у бібліотеці погасло світло, і ми з Леоном роз'єдналися. Стараючись не зустрічатися з драконом сором'язливим поглядом, я розглядала книжкові стелажі, ніби нічого цікавішого в житті не бачила.

— Іди за мною, — покликав Леон, і ми рушили до центру залу.

Попутно дракон запалив у повітрі вогняного світлячка, що освітлював нам шлях.

— Ось тут, — дракон зупинився й опустився на одне коліно, а потім приклав перстень-печатку до невеликої виїмки в підлозі.

Та виїмка рушила і спустилася вниз, відкриваючи перед нами сходи. Леон перший ступив на сходи та, сховавшись наполовину, подав мені руку.

Я не горіла бажанням зламати собі шию на шляху до знань і охоче вхопилася за теплу долоню дракона. Раптом біля сходів знайшлися поруччя. А коли ми дійшли до самого низу, я зрозуміла, що академічна бібліотека була лише надбудовою над справжнім храмом книг.

Ось це була БІБЛІОТЕКА.

Саме так. Монументальна та велична. Моїй увазі відкрилася така кількість книг, що дихання перехоплювало.

Я зробила кілька кроків вперед і здивовано оглянулася на Леона, що стояв непорушно біля підніжжя сходів. Я запитально підняла брову, але схоже, дракон не збирався приєднуватися.

— Ну, приємного проведення часу. А я пішов. У мене там важливі справи. Повернуся за тобою через пару годин, — повідомив він, ніби нічого не сталося, і зник!