РОЗДІЛ 16. Гультяй насторожі

          — А все могло скластися зовсім інакше! — вже вкотре за час їхньої балачки заявив Сіріус, недбало похитуючись на задніх ніжках свого стільця.

        Був пізній січневий вечір. Днина видалася непростою: Пітер встиг втрапити в пригоду з Філчем й заробити від сторожа покарання. Люпин — якимось дивом загубити своє улюблене перо, подароване йому ще мамою. Джеймс разом зі всією ґрифіндорською командою — потерпіти поразку від Слизерину. А Сіріус — дістати прочухана від Гарді.

       Так чи сяк, усі перебували не в найкращому гуморі. Тому, коли пригнічений програшом Джеймс запропонував друзям навідатися на кухню, навіть Люпин не заперечив стосовно цієї ідеї. Всім хотілося завершити день хоч чимось приємним.

         Спершу розмова крутилася довкола матчу. А потім Сіріус пригадав свою найзлободеннішу тему — перипетії з дівчатами.

       — Якби Аманда минала той клас якоюсь хвилиною пізніше, нічого б такого не трапилося! — запевняв він друзів, розповідаючи про останній скандал з Гарді.

      — Краще перефразувати, — виправив його Джеймс, вибираючи між копченими реберцями й  ковбасками, котрі один поперед одного пропонували йому ельфи. — «Якби я зачинив вчасно двері, то коли б Аманда не прогулювалася коридором, вона б не побачила, як я цілуюся з Лізі Холл і не прокляла б мене «Тролячими блохами».

         — І що було далі? — нетерпляче допитувався Пітер. — Я через Філча все пропустив…

     — Як що? Мене засвербіло всюди, де тільки можна. До того ж так сильно, що я навіть не міг втримати паличку! Поки Аманда з Лізі верещали одна на одну, я поніс свої блохи до Ремуса, й той мене врятував, — вдячно поглянув Блек на Люпина.

        — Завжди будь ласка, — озвався той. — Але нащо ти взагалі плутався з тою Холл? Гультяю, в тебе ж найгарніша в Гоґвортсі дівчина! — дорікнув Люпин, нервово полосуючи біфштекса.

       Він симпатизував Аманді ще з третього класу. Відколи Блек почав зустрічатися з Гарді, між хлопцями постійно траплялися ті чи інші суперечки стосовно неї.

         — Так і є, — погодився з ним Сіріус, — найгарніша, але й найістеричніша! Коли вона прицілилася в мене, я вже дував, що мені гаплик, — реготнув юнак.

         — Може, варто поводися відповідальніше? — промовисто підняв брови Люпин.

        — Не я перший це почав! — узявся виправдовуватися Блек, вимахуючи рум’яною курячою ніжкою.— Все було класно, допоки вона не взялася киснути. Натякати, що їй замало компліментів і романтики… Але ж неможливо увесь час воркувати! Я ж хочу поговорити про щось ще, окрім цьомків-бомків. Про мотоцикли, приміром, абощо…

       — Розумію, — кивнув Джеймс, посьорбуючи маслопиво. — У нас із Віолою також якесь таке болото. Я не кажу, що вона погана! Просто, коли я говорю щось про квідич чи про атакувальну магію, вона натякає, що то далекі від життя забави…— розчаровано скривившись, пояснив він товаришам.

        — Таке враження, ніби вони просто схибнулися на темі кохання, — підсумував Блек, відгризаючи великий шмат м’яса.

         — І саме тому ти бігаєш то за однією, то за іншою, — не вгавав Люпин.

         — А що мені залишається? Я не можу бути один!

          — Повна безвихідь, — зневажливо гмикнув Ремус.

       — Атож, — цілком щиро підтвердив Блек. — Але їхні розмови «про нас» — це ще не найгірше! Найпаскудніше, — зловісно стишив він голос, — коли жінки починають лізти в твої справи та вказувати, що і як ти маєш робити… Оце справді бісить! Ми з Амандою навіть не заручені, а вона поводиться так, наче має право вирішувати, як мені жити! Аж страх розбирає думати, що би було, якби я з нею одружився… Якби я зараз зустрів ховчика, він би обернувся лютою Амандою в бігудях та з обручкою на пальці, котра цілиться в мене й погрожує перетворити на хробака… — протяг Сіріус, перелякано витріщивши очі в геть не властивій йому манері.

         Його товариші аж покотилися зі сміху. Навіть скептично налаштований Ремус не стримався.

        — Але погодься, що ти перебільшуєш, — нареготавшись повернувся до свого Люпин.

    — Зовсім ні! Розумієш, з дівчатами цікаво лише спочатку, а потім, як казав Ріг, настає «якесь болото», й нема від цього спасу…

       — Це тому, що гарні дівчата переважно дурні й егоїстичні, — авторитетно втрутився Петіґру, хлопці припинили жувати й поповертали до нього голови. — Саме тому я й не хочу гаяти на них час.

      — Навпаки, — посміхнувся Блек. — Красунечки на тебе й не дивляться. І саме тому ти вважаєш їх безголовими. А ось якби якась із них раптом на тебе запала…

      — Аж ніяк, — насупився Пітер. — Мені справді ніхто не подобається!

      — Що, взагалі? — підозріливо уточнив Джеймс.

      — Ну, еее, — протяг Петіґру, червоніючи мов помідор. Йому не хотілося, аби друзі вважали, що з ним щось негаразд.  — Еванс начебто нічого. Вона нормальна…

     Запала невеличка мовчанка. Пітер боязко кліпнув на Джеймса, але той лише взявся енергійно накладати собі в тарілку сливовий пудинг.

     — Не знаю, — невимушено докинув Сіріус, і собі крадькома зиркнувши на Поттера. — Еванс останнім часом якась дивна: хихоче, метушиться… Аманда казала, що Лілі стала трохи химерною...