РОЗДІЛ 12. Куокворт, Сундарбан, Детройт-Кантон-«Ліщина»

                                                             Фото автора Lisa з Pexels

       Гоґвортський експрес, вистукуючи колесами, несподівано випірнув із проліску на залиту гарячим промінням ділянку. Лілі, котра тулила чоло до шибки, рвучко відкинулася назад. Дівчина зиркнула на годинник і пригнічено відзначила, що вони минули лише половину шляху. Ще ніколи дорога додому не здавалася їй такою довгою. Зазвичай вони з дівчатами розгадували кросворди з «Відьомського тижневика», теревенили про хлопців і плани на літо, тож час ішов швидко. Але цього разу Лілі навмисне сіла так, аби не їхати з подругами, й години тягнулися немилосердно довго. Втім це було краще, ніж цілісінький день вдавати, ніби вона не зауважує їхніх багатозначних перезиркувань.

        Хоч Лілі не вважала, що вчинила хибно, пославши Поттера з його залицяннями, треба було визнати: вона дуже перегнула при цьому палицю. Дівчині було соромно. А коли школою розповзлися чутки, начебто Джеймс зустрічається з Віолою Родні, то стало ще й якось тоскно.

    Скільки б дівчина не переконувала себе, що їй байдуже до того, з ким Джеймс зустрічається, холоднокровно ігнорувати теревені стосовно нього й Родні було важко. Тому краще вона їхатиме в повній самотності, ніж вислуховуватиме нові й нові деталі про Джеймса та Віолу й ловитиме на собі докірливо-жалісливі погляди.

        І Спаркс, і Гарді (як і всі довкола, зрештою) вважали, що вона нагрубіянила й відмовила Джеймсу безпідставно. Лілі вперто відмовчувалася на їхні спроби порозмовляти про це. Відтак в дівчачій спальні запанувала вельми напружена та холодна атмосфера. Аж допоки Філч не надибав Джеймса з Віолою Родні за поцілунками в оранжереях, і між гоґвортцями прокотилася нова хвиля пліток.

       Оскільки Лілі й далі мовчала та смутнішала, Галатея з Амандою врешті вирішили, що вона шкодує про свою поведінку. Дівчата великодушно переглянули свій вирок. Й тепер, коли Лілі заходила в кімнату, ніхто з них вже не робив кам'яного обличчя. Подруги знову з нею віталися й навіть узялися пророкувати стосункам Поттера з Родні невтішне майбутнє, аби трохи її підбадьорити.

      От стосовно чого ніхто не докоряв Лілі, так це щодо її розриву зі Снейпом. Усі вважали, що Северус нарешті показав своє справжнє обличчя, й Лілі вчинила правильно. Проте й тут дівчина не почувала себе певно. Коли її гнів минув, Лілі обміркувала все ще раз і виснувала, що, хоч Снейп, беззаперечно, дурень, та сказився він лише тому, що ревнував її до Джеймса.

      Певна річ, обізвати її бруднокровкою було вкрай грубо. Та кому, як не їй, знати, як легко перейти межу, коли злишся. Тим більше, що Северус цілий вечір простирчав перед гуртожитком, аби вибачитися. Він навіть заплакав, що з ним бувало вкрай нечасто! Про цю обставину Лілі пригадувала з особливим жалем. З того часу вона бачила Снейпа лише раз: здаля на екзамені з Трансфігурації. В експресі його також не було.

       «Що мені слід зробити, коли я повернуся додому?» — міркувала дівчина. — «Як мені поводитися, коли зустріну його десь у містечку? А як же бути з Ейлін? Вона ж, напевне, не в курсі…»

      До купе, перебиваючи ці роздуми, легенько постукали. Двері відчинилися, й у щілині з’явилося розпашіле Меріне обличчя.

        — Привіт! Можна до тебе? Я вийшла в туалет, а коли повернулася до Аманди, там уже був Блек. І вони обіймалися, — ніяково залепетала Макдональд.

        Лілі легенько всміхнулася, запрошуючи її зайти досередини.

      — Така спека! Кажуть, цього року буде найгарячіше за останні сто років літо, — загомоніла подруга, сідаючи навпроти.

      Лілі тихенько гмикнула.

     — Того Мульцибера таки вигнали! — пригадала Мері, ніби запрошуючи Лілі до балачки. — А ось Ейвері та Вілкса, здається, ні. Я чула, що їхнім рідним, аби ті покидьки залишилися в школі, довелося підкупити мало не всю Опікунську раду!

      Лілі знову гмикнула. Цього разу несхвально.

    —  Сіріус з Амандою давно перезиралися. Це була лише справа часу, — не полишала спроб спонукати бесіди подругу Мері.

       — А де Тея? — запитала Лілі, міняючи тему. Плітки про Блека були їй ні до чого.

   — У купе для старост, — пожвавішала Макдональд, — як і Люпин, — додала вона, знову знітившись. — Він допоміг мені сьогодні занести в поїзд валізу… Ремус такий милий, правда?

    — Дуже, — підтвердила Лілі, важко зітхнувши. — Але я певна, що він ні з ким не планує зустрічатися.

     — Так, — посмутніла Мері. — Мені також так здається. Це я просто… І взагалі, я зайшла, щоб сказати: досить уникати нас усіх! — майже що вигукнула вона, з викликом втупившись у Лілі.

    — Що ти! Я нікого не уникаю! — не втримала усмішку та, простягаючи до подруги руки. — Ти приїдеш до мене в гості?

      — З радістю! — засяяла Мері, по-сестринському її обіймаючи. — Й ти до мене! Я пошлю тобі сову, гаразд?

     Решту шляху дівчата обговорювали все, що завгодно, за винятком Джеймса та Віоли Родні. Цей шматок подорожі для Лілі минув куди веселіше.

        Оскільки всі попередні рази вона завжди добиралася до Куокворта через будинок Снейпів, дівчина вперше мала доїхати з Лондона додому автобусом. Вона так і не написала батькам, що посварилася зі Северусом. Лише попередила, що затримається в дорозі. Тож містер й місіс Еванс були вельми здивовані, коли Лілі з'явилася в будинку вже поночі та в супроводі одної лише Круглі. Було видно, що батьки стривожені, та цього вечора ніхто в Лілі нічого не випитував, такий вона мала виснажений після немагічної подорожі вигляд.