РОЗДІЛ 11. Еванс виходить з гри

                                                     Фото автора Vinícius Vieira ft з Pexels

        Цілком логічне рішення негайно натовкти пику Снейпу було, однак, не найкращою ідеєю. Після того, як Джеймс наступного ранку перестрів Северуса в туалеті й набив тому кілька свіжих ґуль, Лілі геть затялася. Вона весь день усіляко ігнорувала Джеймсові спроби з нею перемовитися, а ввечері навіть не прийшла на чергову зустріч гуртка зі захисту. Це було дуже тривожно: досі вона не пропускала жодного їхнього заняття.

        Відчуваючи, що щось геть негаразд, Джеймс перестрів Еванс увечері, коли вона пролізала в отвір за портретом. Хлопець рішуче перегородивши Лілі дорогу. Він уже було наготувався докладно розповісти про все, що почув учора в соварні. Та дівчина дістала паличку й прокляла його просто на очах у півтора десятка здивованих цією сценою ґрифіндорців.

       Сказати, що Джеймс був приголомшений, це нічого не сказати. Звісно, він передбачав, що Лілі розізлиться, бо він знову побив Слинька. Але ж не до такої міри! В результаті невідомої магічної формули Джеймсів язик прилипнув до піднебіння. Не лише говорити а й ковтати було дуже незручно. Хлопець провів Лілі, котра стрімко вибігала наверх сходами, сповненим праведного гніву поглядом. Не такої бурхливої реакції він очікував!

       Дещо охолонувши, Джеймс мусив визнати, що послідовність його дій була помилковою. Куди краще було б вчинити навпаки: спершу балакати з Еванс, а вже потім дати прочуханки слизеринцю. Та пізно було щось змінити.

        Наймудріше було б у цій ситуації вчинити так, як давно уже наполягав Сіріус: викинути з голови цю дівчину. Це справді було б найкраще. Та чим дужче Джеймс намагався не думати про Лілі, тим нав’язливішими робилися його згадки про неї.

    Захоплення наростало стрімко. Як тільки Джеймсів язик відлип від піднебіння, йому захотілося поговорити з нею ще раз. Конче потрібно було порозумітися, пояснити їй усе, щоб Еванс перестала сердитися і знову поглянула на нього так, як дивилася напередодні: схвильовано й ніжно.

     «Дарма я проґавив вчора цю нагоду! Чому я не потяг її кудись гуляти? Ми б могли провести цей вечір разом, порозумітися», — зітхав про себе Джеймс. — «І Снейпу нічого б не залишилося, як кусати собі лікті».

    Хлопець аж стиснув кулаки, коли пригадав, як слизеринець на його підкріплене кулаками попередження триматися від Еванс якнайдалі звучно розреготався. Тоді в туалеті це здалося Джеймсу якимось божевіллям. Він навіть запитав Снейпа, чи той бува не зсунувся з ґлузду. Але тепер було зрозуміло: Снейп радів чудовій нагоді корчити зі себе жертву… І як він, дурень, цього не передбачив?!

       Хоч з того, що він напередодні не прихопив плаща й не прогулявся з Еванс в якесь зручне для важливих розмов місце, Джеймс шкодував значно більше. Бо тоді б вони зі Сіріусом не підслуховували тієї огидної балаканини в соварні й він не забруднив би об Слинька руки. А зараз вони б з Лілі, замість міряти сердитими кроками кожен свою спальню, цілувалися б десь на вершечку астрономічної вежі. Або в оранжереях. Або в таємних коридорах третього поверху… Скільки ж у Гоґвортсі зручних для цієї справи місць!

        «Особливо, коли маєш плаща-невидимку», — всміхнувся сам до себе хлопець.

       А уявивши, як би при цьому хвилювалася та мліла в його руках Лілі та як би взялася його голубити  — ніжно й невміло водночас, — Джеймс узагалі більше не зміг того вечора ні про що інше думати.

         Спершу він мріяв про Еванс перед сном. Потім — замість сну. А згодом хлопець зловив себе на тому, що він уже не може не згадувати про цю дівчину поки їсть, пересувається коридорами, нудьгує на Історії магії чи виконує будь-які дії, що не вимагають особливої уваги.

        І значно швидше, ніж би можна було того сподіватися, настала мить, від котрої Джеймс просто перестав бути спроможним думати про щось іще, окрім Лілі. Тепер де б він не перебував, його думки повсякчас крутилися навколо неї: і серед галасу Великої зали, і в тиші Забороненого лісу, і за зоряними картами в бібліотеці, і за пивом у «Трьох мітлах», і коли професорка Макґонеґел пояснювала нову тему, і поки Люпин зачитував статтю з «Віщуна»… Ба й навіть коли Сіріус вихвалявся черговими походеньками серед заваленої наїдками гоґвортської кухні.

       Джеймсу й раніше подобалися дівчата (а іноді  — навіть дуже). Проте, ні до кого, окрім Лілі, він не відчував отакої безмірної ніжності, змішаної зі запаморочливим бажанням пригорнути її так, як ніхто до нього. А потім розчинитися в ній, мов у ласкавому, теплому океані…

       Щоправда, Джеймсове божевілля завжди вщухало на тренуваннях. Квідич, його давня пристрасть, не бажав легко поступатися місцем новому захопленню. Отож, квідичне поле було чи не єдиним місцем, де Джеймс майже не згадував про Лілі Еванс (принаймні, допоки його ноги не торкалися твердої землі).

      Клопоти навколо СОВ також відволікали. Як не крути, вони зі Сіріусом та Люпином палко бажали стати аврорами. А для цього потрібно було отримати чимало високих балів. Відтак, зосередитися на екзаменах було не так уже й важко. А ось з іншими речами було куди складніше. Джеймс навіть би міг сказати, що він радше вдає свою присутність у власному житті, аніж справді його проживає.