РОЗДІЛ 4. Експерименти та інші неприємності

                                                        Фото автора Andrew Kota з Pexels

          Незабаром Севі виявив, що дуже помилявся, коли гадав, ніби ніщо не перешкоджатиме їхнім з Лілі іграм «Шпилькою» в його кімнаті. Місіс Снейп, котра на початках ставилася до синової подружки доволі прохолодно, швидко заприязнилася з Еванс. Обидві відьми, мала й доросла, поринули в спільне захоплення: вони подовгу засиджувалися на кухні, готуючи настійки. Северусові з дня на день доводилося слухати їхні безконечні балачки про чебрець-ялівець. І годинами спостерігати, як Лілі з Ейлін ретельно помішують щось у казанку, схиливши докупи голови.

       ― Лілюсю, та в тебе талант до настійок! ― захоплено запевняла Ейлін, поблажливо пригладжуючи руді коси Еванс.

     Тепер мати не називала її позаочі «маґлючкою» й всіляко нахвалювала перед Севі Лілині зіллеварні здібності. Хлопець почав серйозно побоюватися, що ще трохи, й він таки зненавидить Еванс через безконечне «Лілюся се», «Лілюсе те».

     Щоправда, ситуація була не без плюсів. По-перше, мати, котра останнім часом геть збайдужіла до всього, взялася натхненно навчати Лілі зіллеваріння. І на хвилі емоційного піднесення виконала кілька замовлень від сусідок. У липні Ейлін заробила достатньо грошей, аби Севі зміг вибрати собі сову до смаку. Малий чаклун, не гаючи часу, подався на Алею Діаґон. Звідкіля, сяючи від вдоволення, повернувся в компанії здоровенного пугача, котрого хлопець назвав Фаустом. Діти добре порозважалися, посилаючи один одному записки, котрі птах доставляв зі швидкістю реактивного літака.

    А ще тепер їм з Лілі можна було гратися «Шпилькою», не лише на Прядильному Кінці, але й в будинку Евансів. Певна річ, не без нагляду батьків Лілі, але їхня присутність була лише формальністю. Ані Неллі Еванс, ані її чоловік, Гаррі, не вбачали в чарах якоїсь небезпеки. Для них це було щось на кшталт фокусів, тому малі чаклуни могли почуватися цілком невимушено.

     Звісно, не обходилося без курйозів. Одного разу діти випадково зачарували Тротилові смужки так, щоб вони стали рухомими. Котяче хутро замерехтіло, мов екран телевізора, коли в того пропадає сигнал. Малі чаклуни довго не могли змусити Тротилові візерунки знову завмерти. Котячі боки після махання над ними паличкою ставали то картатими, то крапчастими, то фіолетовими, то вкривалися пір’ям…

      Місіс Еванс дуже розхвилювалася стосовно того, що скажуть сусіди, забачивши їхнього кота. Щодо самого Тротила, то його це аніскілечки не турбувало. Увесь цей час кіт нерухомо пролежав у ванній, що була його улюбленим сховком від спеки, розтягшись на холодному кахлі. Й лише один раз, коли Лілі випадково зчезнула йому хутро, кіт ліниво перевернувся на інший бік.

     А ще якось, коли малим чаклунам ніяк не вдавалося причарувати гороху ноги, Севі неправильно вимовив закляття, й розсипані на килимку зелені горошини одна за одною перетворилися на смарагдових тарганів. Комахи шугнули навсібіч й стрімко розбіглися будинком.

     Петунія та місіс Еванс, котрі саме готували на кухні абрикосове варення, заверещали так, що їх, напевне, було чутно на «Куоквортській мануфактурі». А ось містер Еванс довго реготав, ганяючись за тарганами з капцем. На щастя, недолуге Северусове закляття протрималося лише кілька годин. Незабаром горох знову став сам собою, й до будинку Евансів повернувся спокій.

    Також Северус добре запам’ятав той день, коли вони з Лілі мало не втопили «Шпильку» в річці. Малий чаклун давно показав Лілі дорогу до свого таємного пляжу в очереті, й діти доволі швидко призвичаїлися пересиджувати біля води полуденну духоту.

      Лілі, котрій було суворо заборонено заходити у воду далі, ніж по коліна, розважалася тим, що плела з очерету маленькі кошички. А Севі, котрий би не поліз пірнати, навіть якби йому наказали це зробити, лагодив собі пліт з жердин та кількох автомобільних камер.

     Ідею він узяв зі старих татових журналів. План був доволі простий: міцно примотати щось, що могло слугувати повітряними подушками, до прямокутної рами з палок. Нічого кращого, ніж автомобільні камери, Севі не придумав. Удома камер не було, й хлопець вирішив проблему, «позичивши» ці предмети в гаражі Баджера Піта. Певна річ, тайкома від Лілі, котра геть не розуміла, що таке помста ворогам, і котра (Севі був цього певний) неодмінно взялася б його шпетити.

     Спершу Севі намірився поцупити чотири камери, проте в Бада знайшлося лише три. Помізкувавши, хлопчина вирішив, що так навіть краще. Пліт з трьома надувними опорами незгірший чотирьохкамерного, та й мотузки для перемотування треба менше. Отож, Севі взявся за справу, старанно закріплюючи вузли линви зміцнювальним закляттям.

    Лілі зацікавлено за цим спостерігала. Їй страшенно хотілося випробувати, чи витримає трикутний пліт двох пасажирів. Коли Севі закінчив роботу та заліз в на одну з камер, дівчинка й собі обережно вибралася на його витвір. Вона спустила в отвір чорного ґумового бублика свої босі ноги й задоволено відзначила, що в такому положенні вода якраз сягає їй колін.

    ― Ось і гаразд! ― зрадів Севі. ― Зробимо сплав річкою. Тільки б дістати якісь весла… ―  протяг він, роззираючись довкола, й тут таки втратив рівновагу, упавши навзнак в зелену від ряски воду.

     ― Не смішно, ― буркнув через кілька секунд хлопець, підводячись на ноги й відгортаючи з обличчя заліплені баговинням пастма волосся.