Пролог

Пролог

Відлуння гучного міцного прокляття відбилося від стін величезного кабінету, змусивши стрепенутися і зацікавитися тим, що відбувається унизу горгулій, що сиділи під запаморочливо високою стелею. Втім заспані очі вони продерли лише для того, щоб в котрий вже раз переконатися, що унизу, як і завжди, не відбувається нічого гідного їх уваги.

Яка їм справа до двох чоловіків, які розмовляють про щось своє. Тим більше, що один із них був їхнім господарем.

Їхня справа маленька – виконувати накази господаря і охороняти від посягань чужих доручену їхньому піклуванню територію. А якщо наказів немає і господар тут, то можна і подрімати.

І вони знову задрімали.

– Отже, незважаючи на усі наші зусилля, і королева Елана і партія Благих, як і раніше, надзвичайно популярні? – продовжував господар кабінету, шовковисте, хвилясте волосся кольору червоного золота якого було скуйовджене у модному безладі на кшталт: я сьогодні ще не розчісувався, але мені це дуже йде, отож нехай так і залишається.

Риси обличчя його були одночасно і досконалими і якимись неправильними. Однак саме ця неправильність робила обличчя чоловіка ще більш привабливим. Що ж до опушених довгими золотими віями яскраво-зелених, кольору молодого листя, очей, то від них і зовсім неможливо було відвести погляд. Як, втім, і від викривлених у вічній глузливій посмішці пухких губ.

Усе в Локі Хведрунг Лаувейcон було одночасно і досконалим і зухвалим. Саме про таких кажуть: «Хоча і підлотник, але який чарівний!»

І це цілком відповідало дійсності.

По-перше, Локі був не просто негідником, а найвідомішим і неперевершеним, а по-друге, вибери він професію моделі, з такою зовнішністю, чарівністю і яскраво вираженою сексапільністю як у нього, він міг би з однаковим шиком рекламувати і надзвичайно дорогі ділові костюми, і модний спортивний одяг і тюремну робу. І при цьому б і за першим, і другим і третім – вишиковувалися б однаково нескінченні черги.

Його батьком був подібний до вогняного урагану грізний та могутній Сурт. Матір’ю ж його була богиня листяних лісів і дерев ніжна та ласкава Лаувейї, що була втіленням самого життя.

Сурт та Лаувейї покохали одне одного, але ніколи не могли б бути разом. Бо були надто різними. І все ж таки із вогню їхнього кохання, який і занапастив ніжну та тендітну богиню лісів та дерев, народився він – Локі.

Зовні – такий же вбивчо привабливий, непередбачуваний, безрозсудний та гарячий, як батько. Глибоко ж в душі – здатний щиро та пристрасно кохати і вірити у торжество добра над злом, як мати.

Як мати, яку він вбив своєю появою на світ.

Мати, якій він завдячував своїм життям, але яку ніколи не знав. І яку не міг пробачити за те, що вона виявилася настільки егоїстичною, настільки безвідповідальною щодо нього, свого сина!

Вона ж розуміла! Не могла не розуміти! Що зв’язок з вогненним демоном не закінчиться нічим хорошим ні для неї, ні для плоду її навіть не лише забороненого, але, за великим рахунком, попросту неприродного кохання!

Що ж до Сурта, то його Локі ненавидів усією своєю душею.

І скільки пам’ятав себе, завжди собі твердив, що найменше у житті він хотів би бути хоч у чомусь схожим на свого батька. Проте водночас, глибоко в душі він пристрасно й палко жадав як батьківського кохання та визнання, так і його трону Володаря Муспельхейма.

Ось такою Локі був суперечливою, лавіруючою та петляючою між взаємовиключними бажаннями натурою.

Що було б ще півбіди…

Але ж на свою біду Локі також був ще й дуже й дуже палкою натурою. І тому не було нічого дивного в тому, що іноді він злітав з котушок і робив вчинки, за які йому не те, щоб було соромно…

Просто справа була в тому, що ці вчинки добряче зіпсували йому репутацію. Що було йому не дуже вигідно. Оскільки маніпулювати будь-ким набагато легше, коли цей хтось тобі довіряє.

Втім, Локі це не особливо засмучувало.

Так навіть цікавіше, говорив він собі. Адже обвести навколо пальця дурня – може майже кожний, а от обіграти сильного гравця – це не усім під силу і тому вселяє повагу.

– Елана – не просто популярна, а надто популярна, – з тяжким зітханням підтвердив гість. – І ще більш популярною вона стала після того, як завдяки виграшу на Суді Крові стала кредитором ні багато, ні мало, а всієї Співдружності Неблагих дворів Феєрії.

Гість Локі був худорлявим, високим та світловолосим фейрі з маленькою акуратною борідкою та злими, бігаючими чорними, як у щура, оченятами-бусинками. Повне ім’я фейрі та титул були – Його Високість Асбранд Вайліарч принц Літа.

Однак, на відміну від своєї тітки Благої королеви Літа, Асбранд був лідером партії Неблагого двору.

Партії Благого та Неблагого дворів ось уже кілька тисячоліть суперничали між собою, намагаючись завоювати уми та серця виборців. В усіх інших королівствах Феєрії до влади поперемінно приходили то Блага, то Неблага партії фейрі, і тільки Джюнхейм – споконвіку був і залишався для Неблагої партії неприступною цитаделлю.

Відлуння чергового гучного міцного прокляття відбилося від стін величезного кабінету, знову змусивши стрепенутися горгулій, які цього разу вже заснули не відразу: спочатку вони несхвально зиркнули на господаря, потім обмінялися між собою розуміючими, співчуваючими один одному поглядами і вже тільки після цього знову задрімали.

– Щоб йому провалитися в Гіннунгагап! Я сім років вже спостерігаю за цим хлопчиськом та його тролем! Практично всіх, хто був на тому балі, допитав із пристрастю! Проте, як і раніше, я не розумію, як цим двом вдалося перемогти Несса та Іксіона! Не скажу, що вони зовсім вже слабаки, але порівняно з Нессом та Іксіоном – вони нуль без палички як магічно так і фізично! Та і Хель ніколи б не попросила пригледітися к хлопчині, якби з ним усе було чисто! Щось із ним не так, я відчуваю це печінкою, але зрозуміти не можу що! Хоча, треба відзначити, що я сам винен, бо досі я займався цим Алексом Каролінгом час від часу та абияк, але ж тепер, коли на носі нові вибори, які нам без допомоги Володарки не виграти, я займуся їм всерйоз!