Розділ 13

        Під час обідньої перерви Кароліна викликала до себе Лича:

       — Ти ще відчуваєш Дрейка?— зтурбовано спитала вона. Останнім часом її не лишало відчуття небезпеки. Щось відбувалося чи мало відбутися, невідома тривога не давала зосередитися на роботі. Лікувальні трав'яні збори не допомагали заспокоїтися. 
       — Так, досить добре відчуваю,— кивнув Лич.— Він у місті, я не можу туди потрапити, там якийсь захист, та можу вказати адресу.

        — Чудово,— кивнула Кароліна.

        — Чи можу я дещо зауважити?— обережно спитав Лич, у відповідь Кароліна зацікавлено на нього поглянула в очікуванні продовження.— Коли я притримував в тобі життя, я помітив деяку аномальність в єнергетичному полі... Дещо дивне...

        — Я забороняю тобі озвучувати думки з цього приводу, будь кому,— різко зупинила його вона.

       — Тобто моє припущення вірне?— піднявши брову, дещо здивовано спитав він.

       — Я ж незнаю, що там за припущення,  а спитати ти не можеш, тож ми не дізнаємося відповіді,— хитро усміхнулася вона. 
      Лич насупився. 
      — Я помітив, ще дещо цікаве... В кімнаті ректора.

••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••
            Малганіс матеріалізувався в кімнаті з тацею в руці. Іншою рукою він жестом звільнив письмовий стіл від того хаосу, що там був — книги і свитки акуратно склалися на вільних поличках. Він поставив тацю на стіл і невдоволено пробурмотів:

       — Спочатку я був бібліотекарем, потім мене понизили до секретаря, тепер взагалі  я офіціант — чи можливе більше приниження?

       — Прибиральник?— ледь посміхнувшись припустила Клер.

       — Дякую,— все тим же тоном промовив він.— Тепер мені ліпше...

       — То надто багатою я стільки не з'їм,— зиркнувши на страви, що розставляв Лич, сказала дівчина.

       Напівдух хитро посміхнувся:

        — Ректор бажає обідати разом з вами,— він сказав це таким тоном, що Клер знову зашарілася. Якби вона знала, як його вбити — цієї сутності тут вже б не було.

       Двері відчинилися і ввійшов задумливий Ніколас:

       — Ти вільний,— кинув він Личу.

       — Взагалі? Чи лише сьогодні?— уточнив Малганіс.

       — Найближчі півгодини,— промовив Нік і Лич з невдоволеним виглядом розтанув у повітрі. Ректор повернувся до Клер.— Треба поговорити...

        — Щось трапилося?— спитала стурбовано Клер, сівши до столу.

        — Просто, я не спитав твоєї думки щодо ситуації... Як ти ставишся до того, що всі вважатимуть тебе моєю коханкою? Це добряче нашкодить твоїй репутації...— обережно спитав він.

        — Я погано розумію, які можуть бути для мене наслідки... Мене будуть ненавидіти ваші шанувальниці? Я погано ще знаю ваш світ...

        — Так, звісно... — він кивнув розуміючи.— Скажімо так, це нашкодить в першу чергу тим, що тобі складно буде вийти заміж за когось іншого... Коли стало відомо про зв'язок одруженого графа Лямоля з Марго Калло, її шанси вийти заміж знизились настільки, що ніхто не вірить, що це можливо. 

        — Та я не збираюся заміж...

       — Це поки ще... А якщо Морган дізнається? Ти готова до цього?— спитав він пильно дивлячись на її реакцію.

       — Це може погано вплинути на його ставлення до мене... Та іншого ж виходу немає?

       — Взагалі Кароліна запропонувала зачаклувати Діану... Я можу закрити очі на це, якщо ти цього хочеш. 
       — Правда? Це б вирішило багато проблем,— зраділа Клер.

       — Ти ж розумієш, що це заборонена магія і за це можливо доведеться їй понести покарання. Якщо її вирахують,— звузивши очі, спитав він. 
       Клер на мить задумалася і сумно зітхнула:

        — Я не можу просити її про таке...

        Побачивши, як вона засмутилася, він сказав:

         — Не треба просити, вона ж сама запропонувала, і тим паче, її вважають коханкою короля, їй нічого не буде, щоб вона не утнула.  

          Від розмови їх відволік стук в двері, Ніколас відчинив і здивовано поглянув на Кароліну.

          — Я маю поговорити з Клер,— мило посміхнувшись, промовила вона.

          — Заходь,— кивнув він. 
          Хеллфайр увійшла в кімнату і поглянула на нього:

          — Наодинці,— додала вона, натякаючи, що йому час йти. Нік закотив очі і вийшов. Поглянувши на Клер, Кароліна присіла поруч на диванчику:— Тема дуже делікатна, не варто йому знати. 
         — Щось трапилось?

        — Справа в тому,—тпочала Кароліна поглянувши на свої руки складені на колінах і обережно підбираючи слова,— що Ніколас мені розповів про візит Діани, і його наслідки...  Як ти ставишся до цього? Це буде неодразу, та скоро всі говоритимуть про вас, а враховуючи кількість шанувальниць Ніка... Можуть бути труднощі...

         — Я розумію, Магістр Блекк сказав, що ти знаєш як можна вирішити проблему, а він зробить вигляд що нічого не знає.

         — О! Справді? То ти хочеш щоб я це зробила?— спитала трохи здивувавшись Кароліна. Наскільки вона пам'ятала, він завжди був проти такого вирішення проблем.

         — Якщо можна?— кивнула Клер. 
         — Я миттю це зроблю, це зовсім не складно,— кивнула Кароліна.— Я ще хотіла спитати, як ти ставишся до Діна Моргана?

          — Це важливо?— спробували уникнути відповіді дівчина.

          — Просто, Лич мені теж дещо розповів...— почала Хеллфайр.

         — Він що, справді, вміє читати думки?— злякано спитала Клер.

         — Ні, він не вміє читати думки,— засміялася Кароліна.— Він багато відчуває, зокрема може відчути і розрізнити правду і брехню... І він  відчув певні флюїди сьогодні вранці.

         — Господи,— Клер прикрила обличчя руками. 
         — Я чомусь думала, що у вас с Діном взаємна симпатія, але виявляється, що... 

         — Так не взаємна...— кивнула Клер.— Я незнаю чому, та не можу нічого з собою зробити... Мене прям тягне до нього... Навіть знаючи, що надії нема...