Розділ 9

       Коли Клер увійшла до кімнати дівчата вже нетерпляче чекали її.

       — Де ти поділася?— стурбовано спитала Джиа.

      — Треба було поговорити з Хеллфайр...— відмахнулася дівчина і вирішила одразу змінити тему:— А я вам казала, що Дін Морган запросив мене на бал?

      — Жартуеш? Як? Коли?— зацікавилася Іона.

        — Вранці після сніданку,— посміхнулась Клер, план спрацював - сусідки переключилися на нову тему.

         — Підійшов і прямо спитав, чи буду його парою.

       — А ти?— спитала Дженні.

      — А я погодилася, він дуже приємний хлопець, чому б ні?— Клер підійшла до своєї шафки,— ми йдемо до міста чи ні?— спитала вона, шукаючи там одяг для прогулянки по магазинам.

       — Звісно, давайте збиратися,— заметушилися Іона.

       — До речі, дякую, що поговорила, з Ріком, він мене запросив,— посміхнулася Дженні.

       Клер на мить застигла і поглянула на подругу:

       — Я не встигла з ним поговорити, вилетіло з голови. 
      — То він сам?— здивувалася Іона.

      — А ти казала, що я не на його смак,- злорадно посміхнулась Дженні.— Як це,— вона вказала на себе і покрутилася:—  як це може бути не на смак? Я ж бездоганна.

       — Звісно,— засміялася Джіа,— головне, ще й скромна.
       
      Виявилося, що дістатися до міста можна через портал, що відкривався після занять і закривався за тридцять хвилин до комендантської години. Пройшовши крізь нього вони опинилися на жвавій вулиці з безліччю різноманітних магазинчиків і торгових лавок. Місто було на вигляд, як декорація якогось фантастичного казкового фільму про середньовічні часи. 
       Вони весело провели час і обійшовши кілька магазинів зробили необхідні покупки, не лише сукні, а й прикраси. Кожна обрала вбрання на свій смак і всі задоволені повернулися до університету.

•••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••

        Наступного дня вони відвідали лекцію по стихійній магії, збирали трави з пані Калло для зіллєваріння і знову тренувалися на полігоні з обраною раніше зброєю. Клер здалося, що Сентрокк більш пристально стежить за її тренуванням ніж за іншими. Він постійно був невдоволений, то вона не так ногу поставила, то лікті не там, то відволіклася... Вона розуміла чим зумовлена його увага і підозрювала, що це лише початок. Схоже Кароліна наказала її ганяти.

       Останнім була медитація і тут Клер сподівалася нарешті відпочити. Вона вмостилася на килимок и почала налаштовуватись на внутрішній спокій, заплющивши очі, як раніше її вчила Анна де Халл. Дівчина зробила кілька глибоких вдохів. В залі панувала тиша. Перед нею як завжди стояла ємність з водою, котру треба було для початку просто зрушити з місця. Саме цей єтап був надскладний для неї.  Клер ще раз вдихнула і розплющила очі. Перед нею тихо сиділа пані де Халл і загадково усміхалася. Клер зніяковіло озирнулася і поглянула на свою воду, чи бува вона часом не почала рухатись, але ні вода була там же і не думала змінювати своє положення. 
        — Кароліна казала в тебе був прогрес,— все з тією ж задоволеною усмішкою мовила Анна.— І фамільяр тебе обрав... це дуже добре, його енергія допоможе тобі швидше взяти магію підконтроль.

        — Я б не сказала, що це добре... поки в мене одні проблеми через ту істоту,— пробурмотіла Клер.

        — Так, я розумію,— кивнула Анна.— Давай все таки спробуємо знову? Заплющ очі.— Клер зітхнула і вчинила так як їй сказали. Анна продовжила:— згадай найприємнішу мить, що ти пережила останнім часом, чи було таке, щоб ти зовсім ні за що не хвилювалася? Коли тобі було байдуже на все, що відбувалося навколо? Постав руку вперед і уяви себе там.

         Дихання дівчини стало рівнішими і спокійнішим, на обличчі з'явилась легка усмішка. Вона згадала, як вчора кружляла в танці. Саме в той момент її не турбували змови, фамільяри і спадкоємці престолів. В той момент все вилетіло з голови.

         — А тепер прислухайся до своїх відчуттів,— тихо продовжила Анна.— Сконцентруйся на кінчиках своїх пальців...

        Клер послухалася і відчула вже знайомі відчуття.

        — Змусь її рухатись,— прошепотіла Анна.— Просто подумай про це, без зайвих рухів. Лише думкою. Розплющуй очі.

         Клер розкрила очі і побачила задоволення Анну, вона перевела погляд на воду і з подивом помітила що ємність порожня, а вся вода звідти зараз левітує між її рукою і ємністю. 
         Клер радісно вигукнула, а її сусідки, що затамувавши подих спостерігали, зааплодували. Нарешті прогрес.

       — Що тепер робити?— нерішуче спитала Клер все ще "тримаючи" воду.

       — Опусти її,— махнула рукою Анна,— тільки пові... — водяна куля з розгону гепнулася в емність забризкавши Анну та Клер, і трохи тих хто був поруч — ...льно.— Договорила де Халл і з осудом поглянула на студентку.

       — Вибачте,— знітилася Клер.

       — Ох, не ти перша, не ти остання,— усміхнулась Анна. Вона змахнула рукою і легкий вітерець приніс їм рушники. 
         Привівши себе до ладу вони продовжили тренувати свої здібності до кінця уроку.  

 ••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••
       Після обіду, наступного дня всі метушилися, готуючись до святкування. Уроків сьогодні не було тому студенти півдня били байдики, розгулюючи по університету. У викладачів цей день кожного року був напруженим, тому що завжди знаходилися ті студенти, котрим було надто нудно на балу і хотілося якихось пригод. Весь викладацький склад мав бути присутнім, спостерігати і контролювати ситуацію. А враховуючи, що серед учнів тепер був ще й  принц і, можливо, принцеса (бо чутки ширилися швидко), треба було пильнувати ще ретельніше. 

         На великий подив всього колективу, Варіс Тарон чомусь вирішив не збирати сьогодні нараду, він взагалі, здавалося, уникав зустрічі з викладачами. Та вони не сильно і хотіли сидіти на тій нараді. Алгоритм дій уже давно був налагоджений протягом років, тому ніхто не засмутився, що не було зборів. 
        
       Алекс весь день займався справами з Блекком, вони багато часу проводили обдумуючи план, з допомогою якого хотіли виманити зловмисника. Хоч Кароліні ця ідея досі не подобалася, вона вирішила не втручатися і подивитися, що буде далі. З самого ранку в неї був чудовий настрій і ніщо не віщувало лиха. Нікуди не поспішаючи, вона готувалася до балу, прийняла ванну і тепер ходила по кімнаті, мугикаючи якусь пісеньку, і вигадуючи, яку зачіску зробити на вечір. 
      Раптом вона почула стук в двері. Задумуючись, хто б це міг бути, вона відчинила і піднявши здивовано брову, подивилася на білу троянду з листівкою, що лежала на підлозі.