Розділ 6

           Студенти першокурсники зробили половину роботи замість Алекса. Вислухавши доповідь фамільяра, він відіслав його продовжувати нагляд за Мортоном, а сам вирішив нарешті поговорити з хранителем.
           Кароліна йшла коридором, гортаючи якийсь старий фоліант, повністю зосереджена на своїх думках. Вона не одразу його помітила, а зіткнувшись з ним, розгублено закліпала очима і випустила з рук книгу.

              — Довго будеш мене уникати?— невдоволено спитав Алекс, притиснувши її до стіни.

           — Я не уникаю... просто багато справ,— ледь чутно промовила вона, притискаючись до стіни і не заючи куди дівати очі.

          — А мені здалося, що уникаєш. Я тричі намагався з тобою поговорити, та варто тільки наблизитись ти одразу кудись зникаєш. Є розмова.— Останнє він прошепотів їй на вухо, від чого по її спині табунами забігали мурахи.

          Вона глибоко вдихнула, заплющивши очі, намагаючись взяти під контроль свої емоціі.

          — Якщо ти маєш на увазі те, що трапилось вночі, то все Блекк винен... я не знала, що то ельфійське вино...— швидко заторохтіла вона.

            Він трохи відсторонився і поглянув в її обличчя:

              — Взагалі не про це хотів поговорити...— похитав він головою.— Шкодуєш?

            У відповідь Кароліна нерішуче похитала головою, опустивши очі.

             — Скажи, що не хочеш мене тут бачити, і я поїду.

             Вона підняла на нього очі і ледь чутно прошепотіла:

             — Я не хочу щоб ти їхав...

            Алекс хитро посміхнувся і, міцно обійнявши її, жадібно поцілував. 
            З-за рогу почулися голоси. Книга, що досі лежала на підлозі, підлетіла в руку Кароліни. Іншою рукою вона обійняла Алекса, відповідаючи на поцілунок. За мить вони зникли в вогняному стовпі і студенти, що ввійшли до коридору, вже нікого не побачили.

        Вогонь переніс іх до апартаментів Хеллфайр. Якийсь час Кароліна насолоджувалася миттю і віддавалася почуттям, та коли відчула, що Алекс, підійнявши поділ сукні, поклав руку на її оголене стегно, відсторонилася. Про всяк випадок зробила кілька кроків від нього і, перевівши дух, промовила:

          — Мабуть таки краще спочатку поговорити.

         — Так,— він кивнув, і обпершись об письмовий стіл продовжив:— Я не хотів поспішати, та виявилось, що часу обмаль. Сфера тут.

          Кароліна застигла на місці, здалося вона забула, як дихати. Якусь мить вона дивилася на нього переварюючи інформацію, прикидуючи, чи говорить він саме про ту сферу, про яку вона подумала. Зрозумівши з його серйозного обличчя, що мова йде саме про ту сферу, вона нецензурно вилаялася і змахнула рукою. Вогняний стовб приніс здивованого і трохи роздратованого Ніколаса Блекка.

           — Що? Що відбувається? Чому я тут? Хеллфайр, тобі не здається, що ти трохи перетнула межу?..

         Він хотів ще щось додати, але Кароліна жестом зупинила його гнівний монолог.

          — Заспокойся, Блекк. Справа термінова,— вона підійшла до вікна і зітхнула дивлячись в далечінь.—  Алекс приїхав сюди, бо тут Сфера. 
          — Як? Чому вона тут?— з явними претензіями спитав Ніколас у Сентрокка. — Чому ти одразу не сказав?

          — Довелося трохи витратити часу, щоб дізнатись, хто з вас Хранитель. Близько тижня тому її викрали зі сховку. Підозрюю, що викрадач добре знав, по що прийшов, бо зникла лише вона. На місці злочину був присутній значний залишок магії повітря.  Ваш Лич відчуває її в замку, та знайти не може, через ту ж таки магію повітря. 

          — От, падлюка, а мені нічого не сказав,— наступилася Кароліна, вона відвернулася від вікна:— Втім, якщо його не спитати прямо, він нічого не скаже...

           — А я давно казав, прибрати його одразу, панькаєшся з ним...— буркнув Блекк.

           — Він потрібен якраз на випадок, якщо трапиться найгірше...— заперечила вона.— Але звідки витік інформації? Була домовленість тримати все в таємниці.

            — "Таємна рада" вважає, що витік тут,— знизав плечима Алекс.

           — Це виключено, крім нас двох тут більше ніхто нічого незнає, навіть ректору відомі лише незначні деталі,— захитав головою Блекк.

            — Взагалі то, маю вас засмутити, але про "ваші справи"— почав Алекс, використавши фразу ректора,— знають мінімум п'ятеро студентів першого курсу, і це лише ті, про кого я знаю. Саме від них я дізнався, хто хранитель. Не виключено, що хтось із старших курсів теж все дізнався і вирішив воскресити Дрейка. В нього завжди вистачало послідовників. Ви навіть не уявляєте, як легко ваші студенти все дізналися.

            — Першокурсники?— перепитала Кароліна, трохи охриплим голосом.— Хто саме?

           — Більшу частину розкопали Мортон і Д'Арк, інші троє: племінниця Сторна, Хеллхот та ле'Флер, доповнили деталі.

            — Ну чому, вони втягнули в Це Д'Арк?— Кароліна знову вилаялася.— Треба готуватись до найгіршого.

              — Що це значить?— незрозумів Блекк.